Берлінська лазур

Настя повернулася додому, кинула ключі від квартири на стіл. Втома покосила її, тому лягла на диван, замоталася ковдрою і дивилася телевізор. Знову і знову переключала канали, поки не наткнулася на новини. Сьогодні вона багато попрацювала, тому очі не слухалися і самі заплющувалися, попри цікаві новини. І тут телеведуча сказала те, що відразу прогнало сон і втому: " А зараз головна подія для : сьогодні було знайдено тіло відомого російського бізнесмена Антона Олександровича. Слідчі провіряють всі дані, судмедексперти вважають, що причиною смерті стало три постріли. Слідство видвинуло версію, що це було пограбування, адже гаманця і телефону при ньому не знайдено. Рідні загиблого не знали про візит на Україну. Дружина розповіла про його нещодавнє захоплення " Антон останнім часом, протягом трьох місяців, почав грати в азартні ігри, але не так захоплено і шалено, щоб його могли вбити. Навіть гадки не маю, що він таке зробив, що його вбили..."Наразі ведеться розслідування ... " Вона відчувала, як по її жилах холоне кров, а руками вона мне подушку, щоб заспокоїти себе. По всьому тілі виступили холодні краплі поту. Вона підвелася, не знаючи що робити, ходила з однієї кімнати в іншу. Так, вона впізнала його, це той самий бізнесмен, якого вчора вбив Єгор. Її почуття перемішалися, страх оволодів її розумом і ,ніби електричний струм змушував тремтіти і битися серце швидше. І врешті решт вона заспокоїлася, вмила обличчя прохолодною водою. Після чого сиділа на дивані із закритими очима і відкинула голову на спинку дивана, прокручуючи в своїй голові вчорашній вечір. Щоразу здригалася від звуку пострілу. Вони лунали в її голові. Три постріли. Настя пішла на кухню щось перекусити,  але в холодильнику порожньо, тиждень не поновнювала запаси. Вона накинули на себе кардиган, взяла ключі від автівки і поїхала до магазину.

Будучи на місці, Настя не могла вибрати продукти, вона дивилася на все пустим поглядом, бо голова була зайняти геть іншими думками. Їй захотілося випити щось, щоб знати напругу. Вона оглядалася навколо і боялася когось випадково доторкнутися. На полицях привалку був великий вибір спиртного, особливо вин різних сортів. Вона взяла в руки бутилку з якимось вином, і одразу відчула, як хтось штовхнув її в плече. На нервах вона випустила бутилку з рук і швидко оглядалася хто це був - якийсь чоловік в сірій спортивній кофті.

--Що трапилося,- підійшла менеджер.

1--Я заплатю за... - їй стало важко дихати.

-- Вам погано?

--Ні все добре.

--Тоді ходімо на касу.

--Добре.

Настя розраховувалася за спорчений товар на касі.

-- Я ще ніколи не бачила, щоб покупці так хвилювалися за таку нісенітницю. Ви навіть поблідли, на вас лиця немає.

 -- Та якби це було б причиною.

Так нічого не купивши вона поїхала додому. Виходячи з машини вона оглядалася, і в метрах 300 від неї, в промінні ліхтаря виднів силует того самого чоловіка. Швидко забрала телефон з салону і побігла до під'їзду, перед тим як зайти обернулася ще раз, але на тому місці нікого не було. Піднявшись на шостий поверх, в дверях її квартири лежав гаманець і телефон того бізнесмена. Вона не знала, що робити : забрати чи викинути. Брати голими руками вона не хотіла, тому зайшла в квартиру щоб взяти рушник. Забравши речі в квартиру, думала що з ними робити.

Та пішло воно все!

Після тривалих роздумів вирішила викинути все в сміття. Зібрала все в пакет з іншим сміттям. Їй хотілося пошвидше позбутися тих речей. Вона вийшла з квартири, ввійшла в ліфт і спустилася донизу. Але тільки захотіла викинути пакет, задзвенів той телефон. Вона вирішила залишити ті речі.

 00.28

Настя заварює собі каву, а в цей момент телефон в прямому значенні цього слова розривається від дзвінків. Намагалася вимкнути звук дзвінка, але сенсор не працював через перчатки. Якщо вона його взагалі вимкне, то буде зрозуміло, що телефон або хтось знайшов, або його вимкнув вбивця. Всі ці дії будуть вказувати на активність цієї особи, тому краще нічого не робити. Але через дві години безперервних дзвінків  не витримала і вже була готова виключити його, але на головному екрані телефону було фото того листа, якого вона сьогодні отримала. Її впевненість, що це саме той самий лист підтвердила синя печатка: такого ж кольору - берлінської лазурі, і з тим же візерунки - з пікою всередині. Після цього телефон перестав дзвонити і Настя дістала з рюкзака той конверт. Ще раз ретельно обдивлялася той лист, просвічювала його, гріла праскою і все марно. Пустий аркуш паперу з специфічним запахом. Сил думати в неї вже не було, вона просто впала на ліжко і заснула.

Того ж вечора до Єгора приїхав Максим. Він знав, що Єгор сидить в своєму кабінеті, або його немає вдома. Максим піднявся на другий поверх і постукав в двері ,відчиновши їх:

--О, ти тут

--Проходь. Сідай , - поглядом вказав на диван  

--Ну, я жду.

--Чого?

--Хоч би пояснення за свою необережність.

-- В якому сенсі

--А в тому, що ти не зміг по-тихому прибрати того російського бізнесмена, всі новини гудять про його смерть.

--Чорт, ідіоти, я ж наказав все зробити тихо, - розлютився, але потім подумав, - але ж ти сюди не за цим прийшов, щоб розказати про вбивство.

-- Ей, не можна читати мої думки, зрозумів? - жартома