Глава 6

2030 рік

За 12 годин до сьогоднішнього дня
18:00
Настя стояла перед дзеркалом, вона подобалася собі. На її телефон прийшло повідомлення: «Тебе вже всі зачекалися ».
Вона сіла в машину і поїхала до секретного місця. Коли Настя виконала всі маніпуляції і ввійшла в  заклад, одразу знайшла вільне місце і підійшла до нього. В цей момент з-за столу підвівся якийсь чоловік, якого вона раніше не бачила. Блондин з сірими очима, високий, з проникливим суровим поглядом. Одягнутий в дуже дорогий костюм.Він повернувся і вони пересіклись поглядом. 

Нічого собі! Ого. Красивий незнайомець , а від його погляду серце в п'яти провалилось.І судячи з тієї купи фішок - розумний. Хто він?

Незнайомець пішов залишивши величезну кількість фішок. Настя підходить до того самого стола  і питає :
-- Доброго дня, надіюсь, що не заставила себе чекати надто довго? 
--Та ні, ми вже звикли. 
--Як я бачу, -- вказуючи поглядом на купу фішок, -- вам було весело. Цікаво, хто це такий щедрий? 
--Ти, що, серйозно не знаєш хто це був ?
--Ні.
--Та не може такого бути, щоб ти не знала цього молодого чоловіка.
-- В мене гарна пам'ять на обличчя, але його я бачила вперше. Повір, такого молодого чоловіка, я ніколи б не забула. 
-- Гриценко Єгор Костянтинович, власник цього магазину і казино. 
--Зачекайте,ви хочете сказати, що я вже 5 років, майже щодня відвідувала цей культурний заклад і жодного разу не пересікалась з його власником?
-- Виходить, що так.Зазвичай він приходить по четвергах.
--Сьогодні неділя. А в які дні він ще заходить?
-- Коли хоче, тоді і приходить. 
--А що ви про нього знаєте?
--Другий гравець після Аса.
--Тобто?
--А хіба нічого не зрозуміло, лише подивившись на цю купу фішок. Дуже сильний гравець. Але це не все.  Не дивлячись на те, що природа наділила його гострим розумом та красою, його серце настільки холодне та закам'яніле ,що навряд чи комусь вдасться його змінити. 
-- І в чому проявляється його жорстокість? 
-- Одного разу, тут залишилися лише я, Максим, Олександр, Єгор та ще один хлопець. Програв все, що мав. Просив у Єгора дати йому ще один шанс відігратись.Той погодився, на наше здивування. Але все було марно, та остання спроба не дала нічого. Той ніяк не міг змиритися і почав погрожувати - розказати 
--Єгор ,не міняючи вираз обличчя витягнув з кишені пістолет і мовчки вистрелив йому прямо в центр лоба .
-- Ну а що йому залишалось робити? Якби ви Олександре та ви Юрію, зробили б так з тим міліціонером, то ваш заклад працював і до сьогоднішнього дня. 
--Ми не винні, що він так швидко дійшов до відділку. 
--Це все, в чому проявляється його жорстокість? 
--Ні, але більше тобі знати не потрібно. 
Всю гру вона казала «Пас», їй не була цікава гра. З її думок не йшов Єгор. 
--Щось на тебе не схоже, раніше ти так не робила.
--Я думаю.
-- Ясно. 
--Нічого вам не ясно. 
--Ось як , так панове гравці ,-- звертається до всі гравців за столом Юрій Гордієнко--здається,  що наша Пікова Дама, захотіла собі приватизувати Пікового Короля. 
--Ахах, як смішно, а якщо і так, то що тут такого? 
-- Знаєш, щоб ти не робила, він все рівно не буде з тобою більше ніж... тиждень-другий. Ти не подумай, що з тобою щось не так... 
--За ці 5 років, мені до цього не звикати. 
--Вся справа в самому Єгорі. Не зможе, напевно, після одного випадку, когось по-справжньому покохати.
-- А що трапилося?
Юрій мовчав, його погляд видавав, що з Єгором трапилася якась неприємна любовна ситуація, про яку він не хоче говорити. Настя більше нічого не питала про Єгора,  а просто мовчки наблюдала за грою.Перед її очима стояв його образ. З Настею це вперше ,їй хотілось його побачити ще раз.Через пів години вона встала із-за столу і запитала :
--Так коли ви кажете Єгор Костянтинович сюди приходить?
--По понеділках. 
--Дякую за гру, я піду. 
Вона подивилася на годинник : 02:40, вже понеділок, навчання. Час пролетів швидко. Настя приїхала додому ,прийняла душ взяла в руки книгу і хотіла почитати.Але навіть сама не помітила, як заснула. 

Понеділок ,9:20.
--І так, тепер ми знаємо , що відчуття азарту можна отримати і не тільки від гри в покер. З цим почуттям потрібно бути обережним. 
--Я не погоджуюсь з вами. Якщо відчуття азарту отримане не від чогось протизаконного, тоді це не азарт.
--Насте,ти робила щось протизаконне?
--Так.
--І що це було? 
--Не скажу, але це точно була не гра в покер. 
--Було відчуття азарту? 
--Так. 
--І ти хочеш... 
--Якщо чесно, ви звісно не ображайтесь, то ви так говорите на цю тему, ніби хочете, щоб ми не повторювали ваші помилки, про які ви не говорите. Але так як в нас така тема, тоді це пов'язано з казино і  гральними автоматами. Скажіть чесно, ви що колись програли все що у вас було,чи ви прям «Ас» в покері?
--І по чому це видно? 
--А що, я вгадала?
--Так чи ні, скажу коли ти поясниш, чому зробила такі висновки. 
--Почнемо з того, що ви завжди спокійно стоїте на місці або плавно переходячи з боку в бік. Сьогодні ж така тема ,що сто відсотків стосується кожного. Ви нервово розмовляєте, ваші руки завжди хватають, що-небудь, що лежить на столі.Коли ви розказували приклади з життя ваших друзів, ваш погляд був направлений в правий бік.Це  говорить, що ваші мізки згадують картину послідовності дій,якби ви згадували насправді слова ваших друзів, а потім описувати ситуацію, тоді б ваш погляд був би напрямлений вниз. 
-- І де ти таке почула цю нісенітницю про погляд?
--Ви нам розповідали, про те як наш погляд може видати нас. 
--Молодець, запам'ятала Одразу видно, хто тут навчається, а хто в казино ходить. І так, ми продовжуємо говорити далі про вплив... 
--Романе Григоровичу, так чи ні? 
--...вплив азарту на наші почуття. Ви ніколи не задумувалися, що... 
Насті і справді стало цікаво про минуле професора. Але більше її цікавив сьогоднішній вечір. Після пар Настя зателефонувала своїй знайомій :
--Сонь, привіт, ти зараз в ательє? 
--Да, а шо? 
--Зможеш мені сьогодні платтячко пошити?
--Не знаю, все залежить від того, яке захочеш? 
--Тоді я під'їду зараз. 
--Добре, чекаю. 
Настя не на жарт зацікавилася симпатичним власником. Вона хотіла привернути його увагу не тільки вмінням грати, а і зовнішнім виглядом, тому попрямувала в одне із найкращих ательє фешіон-індустрії. Його власниками були Софія та Стас Романюки. Софія зробила свій бренд одним із впізнаваючих. Її одяг вирізнявся своєю легкістю та стилем,тому його легко впізнати серед натовпу інших брендів. Стас її чоловік, займався організаційними питаннями.Настя вже під'їжджає до ательє і бачить велику афішу з рекламою із 80-х років, це її надихнуло на образ. Поки Соня працювала над сукнею, Настя поїхала в салон.Вона була серйозно налаштована ,але в один момент її впевненість кудись поділася. Вона згадала про того хлопця, якого той безжально вбив І щей ті попередження, але водночас її  приваблювала така поведінка. Після салону вона поїхала додому і тільки зайшовши в квартиру до неї зателефонувала Соня і сказала  щоб я та приїхала на примірку. Через півгодини Настя вже була в ательє. 
--Насть, ну як? Подобається? 
--Афігеть, Сонь ти просто чарівниця, люблю тебе. 
Настя глянула на годинник і розуміла що їй вже час їхати. Вона розрахувалась за сукню і поїхала. Соня не прогадала з фасоном, матеріалом та стилем сукні. Настя і справді, ніби прийшла з минулого. Вона нагадувала собою, якусь американську актрису з 80-х.Вона під'їхала до магазину і вже привернула увагу оточуючих. Настя вийшла з розкішної червонї Ferrari F8 Tributo в червоній розкішній сукні і впевнено попрямувала всередину.
Настя вийшла з розкішної червонї Ferrari F8 Tributo в червоній розкішній сукні і впевнено попрямувала всередину. Коли вона зайшла у ліфт і його двері закривалися,хтось утримав ногою і розкрив їх. Перед нею стояв Єгор. Він мовчки зайшов і нажав кнопку 0 поверх. Настя одразу подумала, що він спустився в кафе, але коли ліфт зупинився, той не виходив. Він чекав поки вийде Настя. Вона подивилася на і сказала :
--Мені нижще, -- невпевнено сказала вона 
--Куди вже нижще, і так 0 поверх. 
--Ви що, знущаєтесь -- вона нажала на -1 .
--Я вам не довіряю,-- з ледве помітним задоволення сказав він обглядаючи її. В його голові зароджувався ,зі швидкістю світла,інтерес. В ній він побачив об'єкт фізичного задоволення і все.Не знаючи її, він не міг зробити ніяких правильних висновків. Вони спустились, двері відчинились. --Приїхали, прошу.
Він придивлявся до кожного її руху.Коли вона вводила пароль, той не спускав очей
-- Все, і ще досі не довіряєте? 
--Ні?
--Чому, що я не так зробила? 
--Мій життєвий досвід каже: "не довіряй надто красивим дівчатам". Вважайте це як комплімент,- говорив з стриманою посмішкою.
--Дякую.
Єгор пішов до грального столу де сиділи Олександр, Максим Юрій та інші. 
--Які люди, не думав що ти прийдеш сьогодні? -- казав радо Олександр.
--Ну як я міг не прийти. 
--Ти сьогодні хоч в настрої, а то вчора налякав дівчину своїм поглядом. 
--Хах, цікаво, кого це я міг налякати? 
--Нашу Пікову Даму.-- каже Максим 
--І хто це така, що навіть отримала таке прізвище? 
--Амалія Євтушенко.
--Не чув раніше.
--Он вона стоїть в червоній бархатній сукні, біля другого жіночого стола.
Він оглянувся 
-- То це вона? -- сказав Єгор незадоволено,він очікував більшого. В його уяві постала зріла жінка з життєвим досвідом. Тому із насмішкою запитав,  -- І за які це заслуги вона отримала таке прізвище? 
--Не за ті, що ти подумав. Вона самотня, і ще, не недооцінюй її. За її спиною жодного програшу. 
--Ну, навчилась вигравати у стареньких жінок, молодець.
--Знаєш, Єгор, ніхто не приділяв би скільки уваги, якби вона просто вигравала у жінок,-- з серйозним виразом обличчя сказав Максим. 
--Та чого ви так за неї заступаєтесь, вона ж просто красуня з вітром в голові, прийшла сюди, щоб підципити якогось дурачка як я, а потім піде шукати іншого. Не вийде...
-- Не всі як Яна. 
--Ви хочете сказати, що вона особлива.
--Єгор, чого ти так завівся, невже думаєш, що Пікова Дама накриє Пікового Короля? 
--Хах, вона накриє мене ? -- сміючись. -- Не існує настільки красивих і водночас розумних і вірних. 
--Ми всі чудово розумємо твоє становище, але скажу чесно : вона ж тобі одразу сподобалася і ти тепер злишся, -- сказав Юрій .
--Хлопці, ви що серйозно? -- їхні очі наповнені серйозними намірами: залучити її в гру. -- Ну гаразд , побачимо, що це за Пікова Дама? 
Він підвівся і попрямував до Насті, вона пустим поглядом дивилась на гру жінок,їй було не цікаво. 
--Вибачте, що відволікаю вас від захопленого перегляду цієї гри, але чи не могли б ви, на прохання моїх друзів, приєднатися до нашої гри. 
--Звісно, якщо ви наполягаєте. 
--Ну так. 
Він вступив їй своє місце, піддвинув їй стільця, коли та сідала. Сам Єгор сів навпроти неї, склавши руки, пропалював її своїм холодним поглядом. Настя ніяковіла,вона не розуміла поведінки Єгора.