Розділ п'ятий. Раймонда

Рука Ауреліано, що лежала на моїй талії, здавалась полум’яно-гарячою і немов палила шкіру крізь тонку сорочку. Купаючись у його теплі, я так і не змогла одразу заснути. Провалилась у сон тільки далеко за північ, аби зранку прокинутись від ніжного поцілунку у плече. Я ледь помітно здригнулась та повернулась на спину. Ауреліано нависнув наді мною, нахилився і видихнув просто на вухо:

– Ти така красива, коли спиш…

– А коли не сплю? – хитро примружилась я. – Тоді не надто красива?

– Ти красива завжди, – розсміявся він. – Найгарніша і найрозумніша жінка, яку я тільки коли-небудь зустрічав. Раймондо…

– М?

– Може, не підемо нікуди?

Зваба була надзвичайна. Більше за все мені в цю мить хотілось погодитись, сказати Ауреліано тверде «так» і просто провести з ним цілу добу. Цілуватись, обійматись, обговорювати бюджет та подальші перспективи розвитку країни… Гаразд, останнє досить дивна жіноча мрія, але ж як приємно, коли у вас з коханим однакові інтереси!

Та з іншого боку, я могла собі уявити, що відбуватиметься, якщо я справді лишусь поруч з ним. Не мине і кількох годин, як про це знатиме весь палац. Чутки, що поповзуть коридорами, перетворяться у справжній вал, і мою репутацію буде зруйновано вщент. Не те щоб я надто турбувалась про це раніше, але одна справа носити штани та всім своїм виглядом показувати власну незалежність, а зовсім інша – отримати в очах придворних статус королівської коханки.

Крім того, відбір буде завершено, бо дівчата не винесуть такої образи. А я ж ще й принцеса!

– Ауреліано, я б з задоволенням, але не можна, – нарешті вирішивши бути свідомою громадянкою та сестрою, промовила я. – Ці чутки знищать і мене, і тебе. А Кіліан! Ти взагалі уявляєш, який буде міждержавний скандал! Скільки разів ми вислухаємо, що ви просто намагаєтесь прикрити сором – якщо весілля все-таки станеться. Ну, а якщо ні…

– Станеться, звісно, – фиркнув Ауреліано. – І взагалі, про який сором мова?

– Якщо якась леді ще може собі дозволити поводитись трошки вільніше, аніж решта, то принцеса – ні! Ти собі уявляєш, який буде міжнародний скандал, якщо у них з’явиться хоч якась підозра стосовно того, що наречена… – я зашарілась, – не «чиста».

Ауреліано здивовано моргнув, здається, не до кінця розуміючи, про що йде мова. Тоді придивився до мене і поцікавився:

– Це ти про цноту? Ой, боже, та яка різниця.

– Тобто – яка різниця? – випала я.

– Ну, я ж не святий, – смикнув плечем він. – Звісно, у мене були жінки. І я не про те, що був жонатий. До знайомства з Теєю також. І потім… але то в іншому світі, про те не говоритимемо. Тоді чому я мушу вимагати у такої красивої, сексуальної жінки, щоб вона в двадцять вісім років була незаймана? Треба було раніше повертатись до цього світу і завойовувати твоє серце, а не претензії пред’являти. Та й взагалі, яка різниця, в кого яке минуле?..

– Ауреліано, – я спохмурніла, – це про що це ти таке взагалі говориш? По-твоєму, я маю цілу зграю коханців і намагаюсь це виправдати? Ти за кого взагалі мене маєш?!

Я штурхнула його в груди і спробувала вибратись з ліжка, але король, на хвилинку випавши в ступор, швидко зорієнтувався і повернув мене назад в свої обійми.

– Чекай-но, – протягнув він. – Раймондо… У тебе…

– Ніколи не було стосунків! Жодних! – я відчула, як червоніють мої щоки. – Попри всі мерзенні чутки, що про мене розпускали! І взагалі, я не думала, що мені це цікаво, і… Та прибери ти свої лапи! Мені ще потрібно якось вибратись з твоєї кімнати… Що ти дивишся так на мене? Ауреліано!

Він згріб мене в свої обійми і прошепотів:

– Будь ласка, давай ти скоренько виграєш свій відбір і ми з тобою одружимось, а?

– Можна подумати, на виграш відбору впливаю я.

– Ти його учасниця.

– А конкурси хто влаштовує? – фиркнула я. – Все, пусти. Мені ще перевдягнутись треба, не можу ж я в одній і тій же сукні два дні поспіль з’являтись. Ти уявляєш, що про мене скажуть?

– Я накажу відрубати їм язики.

– Ауреліано!

– Гаразд, просто накладу штраф.

– Перестань, – відмахнулась я. – Треба магією прикритись…

– Не треба ніякої магії, – похитав головою король. – Я тебе таємним переходом проведу, не переживай. Тільки й справді треба вставати, бо десь через півгодини будуть збирати дівчат на перше випробування…

Погляд, яким я обдарувала короля, міг перетворити на попіл кого завгодно. Півгодини! Він хоч собі уявляє, скільки часу треба витратити на те, аби застібнути одну з тих клятих корсетних суконь?!

Що ж, Ауреліано довелось практикуватись. Бо після того, як ми бігцем примчались до моєї кімнати, саме він застібав всі гачки та затягував корсет. Не кликати ж мені служницю! А потім ще й біг таємним коридором назад, до своєї кімнати, аби вийти звідти. Я ж поправила магією зачіску, аби не дивувати всіх кублом на голові, і поспішила до зали, де мало проводитись випробування – про це повідомляв конверт на моєму столі. Сподіваюсь, прибіжу не остання.

…Прийшла я другою. В чималому залі на диванчику сиділа принцеса Лізбет – і все, нікого більше. Я здивовано роззирнулась і, вирішивши, що йти геть все одно було б дивним рішенням, влаштувалась поруч зі своєю конкуренткою. Лізбет привітно всміхнулась мені та промовила: