Розділ другий. Ауреліано

В колишньому кабінеті Верховного Мага зараз було пусто. Не в тому сенсі, що відсутнім виявися сам Верховний Маг – ще б пак, він же мертвий! – а в тому, що на столі не виявилось жодного зайвого папірця, з шаф повитягали все, що тільки могли, забрали навіть килим… Єдине, що тут було окрім меблів – це сувій з переписом усіх предметів, що вилучили з кабінету та невелика таця, на якій лежало трошки жіночого волосся. Взагалі-то я планував обережно зрізати у Раймонди прядку, але вона вмудрилась під час танцю випадково заплутатись у золотому декорі мого камзолу, тож навіть не довелось нічого вигадувати. ДНК-матеріал, як сказали би в світі, де я прожив чотирнадцять років, заготовлено.

…Якби Раймонда дізналась, що я збираюсь робити, вона б мене прибила.

Двері тихенько скрипнули. Я підвів голову та щиро всміхнувся, вітаючи Його Величність короля Елреї Кіліана. Зараз Кіліан, щоправда, позбувся свого королівського вбрання та був вдягнений лише в просту чорну сорочку та чорні штани. Збоку він нагадував великого кота, що тихо крокував до своєї мети. В очах блищав знайомий мені авантюризм.

– Ваша Величносте, – всміхнувся я, запалюючи крихітний магічний вогник і відправляючи його під стелю. – Радий бачити вас тут після балу. Дозвольте виразити моє захоплення вашій сміливості.

– Хіба танцювати з жінками – це дуже сміливо?

– Наш маршал, наприклад, вважає, що дуже! – запевнив я Кіліана. – Крім того, я не про танці з привабливими панянками, а радше про те, що ви визнали Раймонду своєю сестрою до проведення ритуалу.

– Бо нам треба було поспішати.

– А якщо виявиться, що вона вам не рідна?

Кіліан знизав плечима.

– Тоді я їй просто про це не скажу. Але я не сумніваюсь в тому, що ми – брат і сестра. Поспілкувавшись з нею, я в цьому абсолютно переконався.

Я похитав головою. Ні, все-таки, жителі північних королівств – це щось надзвичайне. Чи то в Кіліані так грає південна кров?..

День прибуття делегації з Елреї виявився надзвичайно насиченим на події. У мене було переконливе відчуття, ніби довкола мене затягується якийсь невидимий зашморг. А потім все перевернулось з ніг на голову. Моє припущення щодо того, що Раймонда, моя радниця і жінка, що звела мене з розуму, є сестрою елрейського короля Кіліана, його згода перевірити це припущення… І розіграна на святковому балу вистава, в результаті якого Раймонду оголосили елрейською принцесою, а один мій надто набридливий міністр вирушив до тюрми.

Цього вже було більш ніж достатньо. Якщо ж врахувати, що показали результати розтину Верховного Мага, то день нагадував справжню божевільню. І наостанок ми з Кіліаном мали провести ритуал і дізнатись, чи справді вони з Раймондою рідня. Не надто небезпечні чари, і користуватись ними не так вже й складно, але я, якщо чесно, переживав за результат.

Можливо, все-таки не треба було забігати наперед з оголошенням Раймонди принцесою? Але її треба було забирати з рук її «братика» Раміро і Джузеппе Гуерри, того самого посадженого за грати міністра, який так відчайдушно прагнув одружитись з моєю коханою. Я не міг дозволити цьому трапитись. Нізащо!

– Я так розумію, ви поладнали, – звернувся я до Кіліана. – Бачив, що ви розмовляли на балу та, здається, покинули його разом.

– Майже, – кивнув елрейський король. – В будь-якому випадку, спілкуватись з такою жінкою, як Раймонда – одне задоволення.

– Мені треба ревнувати?

– Це залежить від результатів ритуалу, – розсміявся Кіліан, але, перехопивши мій важкий погляд, додав: – Навіть якщо ми не брат і сестра, і я помилився – що виключено! – я не збираюсь скасовувати своє рішення. Я офіційно, за документами визнаю Раймонду своєю рідною сестрою. Від цього, зрештою, залежить не лише її доля, а й доля великої зернової угоди. Елрея не може бути голодною, Ауреліано. Я нізащо не дозволю своїй країні постраждати через власну дурість. Елрея понад усе.

Ці слова – правда, стосовно іншої країни, – мені неодноразово повторювала Раймонда, здатна заради країни віддати все. Щастя, свободу, життя. Тож я, більше не сумніваючись в тому, що роблю все правильно, підсунув до Кіліана тацю з кількома волосинками Раймонди.

– Мені пощастило отримати матеріал так, аби вона ні про що не здогадалась, – пояснив я. – Тож зараз ми з вами можемо провести ритуал. Прошу.

Кіліан кивнув. Тоді роззирнувся і уточнив:

– Не буде проблем з магічним фоном? Я б не хотів, аби завтра весь палац гудів, що я проводив якісь ритуали у вашому кабінеті.

– Не моєму… Він належить Верховному магові.

– Якось тут для цього занадто пусто, – зазначив Кіліан.

– Ми проводили ревізію, – я не став казати, що ми з Рікардо проводили перепис всіх предметів, сподіваючись відшукати щось, що несло б в собі сліди діяльності покійника. – Не найуспішнішу в моєму житті, хоча зрештою певних результатів вдалось досягнути. Та кабінет досі добре екрановано від будь-якого стороннього втручання, тож можете не переживати.

Елрейський король похитав головою.

– Здається, у вас тут змова на змові.

– Таке життя, – знизав плечима я. – Деллей ніколи не був спокійною державою, у нас вічно все не так як треба… Тож, можливо, ви ще передумаєте віддавати за мене заміж свою сестру.