Раелгар і Ліна залишили галявину, знову вирушаючи в подорож, що обіцяла бути ще більш небезпечною. Але тепер, після того як вони залишили минуле позаду, кожен крок, який вони робили разом, був для них новим початком.
Їхні стосунки ставали глибшими з кожним днем. Вони більше не були просто двома людьми, які випадково зустрілися на своєму шляху. Вони стали опорою один для одного, готові подолати будь-які труднощі разом.
Одного разу, коли вони зупинилися на ночівлю в лісі, Ліна і Раелгар сиділи біля вогнища, і, здавалося, вся навколишня темрява відступала перед їхньою єдністю.
— Ми разом, — сказав Раелгар, вкладаючи в ці слова всю свою впевненість і любов.
Ліна відповіла, дивлячись йому в очі:
— Завжди. Разом.
Вогонь тихо потріскував, і, як здавалось, навіть ніч навколо почала танути від тепла їхніх сердець. Цей момент був не просто паузою, це був їхній новий початок.