10

Ночі, проведені в цій відокремленій гірській оселі, ставали все більш теплими, і Ліна відчувала, як її серце починає битися в унісон з Раелгаром. Кожен ранок вони проводили разом, насолоджуючись спільними моментами без поспіху та напруги, що переслідувала їх у світі поза цією гірською долиною. Вони більше не обговорювали планів на втечу чи захист, хоч ця реальність залишалася в їхньому розумі, як невидимий бар'єр, що обережно огортає їх. Замість цього вони знаходили нові способи пізнавати один одного.

Раелгар був тихим і споглядальним, але завжди уважним до кожного слова Ліни, кожного руху. Ліна, у свою чергу, почала все більше довіряти йому. Вона помітила, що його обійми стали глибшими, його погляд теплішим, і навіть у його мовчанні була величезна сила. Вона більше не боялася того, що може приховувати його темна сутність.

Одного вечора, коли сонце вже ховалося за горами, і на небі почали з'являтися перші зірки, Ліна сиділа на килимі, спостерігаючи за тінями, що грали на стінах. Вона взяла в руки стару книгу, яку знайшла в одній з шаф, і почала повільно переглядати її сторінки. Книга була переповнена історіями, що поєднували міфи і реальність, магію і драконів. Вона зачепила кілька абзаців, коли Раелгар підійшов до неї. Його присутність була тихою, але він одразу привернув її увагу.

— Що читаєш? — запитав він, присядаючи поряд, так близько, що вона відчула його запах деревини і лісу.

Ліна підняла очі і злегка посміхнулася.

— Це книга про драконів... але не звичайних, а про тих, хто став частиною людських легенд, частиною сердець. Читаючи, я почала розуміти, як мало ми знаємо про те, ким ви є насправді.

Раелгар подивився на книгу, а потім повернув погляд до Ліни. Його очі стали темнішими, і він злегка нахилив голову.

— Що ти хочеш дізнатися? — його голос був м'яким, але в ньому звучала невидима тінь, яка здавалась прихованою за кожним словом.

Ліна поклала книгу на коліна, її рука мимоволі знайшла його руку. Її дотик був легким, але сповненим запитань, на які вона ще не знаходила відповіді.

— Я хочу дізнатися більше про тебе... і про те, як твоя душа зберігає світло, навіть якщо ти — дракон. Як ти залишаєшся таким теплим і ніжним після всього, що пройшов?

Раелгар заплющив очі на кілька секунд, немов намагаючись знайти слова, щоб відповісти. Він розумів, що її питання не про прості факти чи легенди. Вона шукала не просто історії, вона шукала те, що могло б дозволити їй зрозуміти його. І це було важливо для нього.

— Я... не завжди був таким, яким ти мене бачиш. Моя сутність була затьмарена темрявою, коли я не міг знайти місце для себе серед своїх братів і сестер. Вони звикли до сили, до боротьби... Але я знайшов свій шлях, тільки коли зустрів тебе. Ти змусила мене подивитися на світ по-іншому, Ліно. Ти показала мені, що є інший шлях.

Ліна відчула, як її серце б'ється швидше, але вона була готова слухати. Вона не сумнівалася в його словах.

— І це все... завдяки мені? — її голос був тихим, але в ньому не було сумніву.

— Ні, це завдяки тобі. Ти стала моїм світлом, Ліно, і я більше не боюся цього світла. Не боюся бути тим, ким я є насправді.

Її губи мимоволі розтягнулися в усмішці, коли вона вперше відчула, як між ними з’являється не просто близькість — це була справжня єдність. Ліна відчула, як її серце стискається від ніжності, яку вона не могла контролювати. Вона зрозуміла, що навіть у темряві, він здатний приносити світло в її життя.

Раелгар повільно, немов боячись порушити цей момент, наблизився до неї, а потім торкнувся її обличчя. Його пальці були теплими, як і його серце.

— Я хочу бути з тобою, Ліно. Тут, зараз... і завжди, якщо ти цього хочеш.

Її погляд став м'якшим, і вона відповіла, погладжуючи його руку.

— Я хочу цього. Більше, ніж ти можеш уявити.

Вони знову поцілувалися, цей поцілунок був повний не лише бажання, а й глибокої довіри, яку вони дарували один одному. У кожному дотику було так багато — надії, страху, відданості і, можливо, любові, яка тільки-но починала розцвітати.

Між ними більше не було секретів, і вони не були самотніми. Вони знайшли один одного, і цей момент був все, що їм було потрібно.