2

Ліна прокинулася від ніжного подиху вітру. Сонце тільки почало сходити, і ліс наповнився м’яким золотавим світлом. Вона озирнулася, але дракона на місці не було. На землі залишилися лише сліди крові, які вели до гущавини.

Вона підвелася, відчуваючи дивне змішання полегшення й тривоги. Чи все з ним гаразд? Можливо, він полетів? Ліна зробила кілька кроків за слідами, коли помітила чоловіка, що стояв біля струмка неподалік.

Він був високий, з чорним волоссям, яке спадало на плечі, і очима, що відбивали золотаве світло світанку. Його одяг виглядав дивно — важкий чорний плащ із вишитими срібними візерунками, що нагадували луски. Незнайомець обернувся, почувши її кроки.

— Ти… не боялася мене? — його голос був низький і спокійний, але в ньому відчувалася сила.

— Що? — Ліна зупинилася, збентежена. — Ви поранені?

— Ні, — чоловік усміхнувся ледь помітно. — Завдяки тобі.

Він наблизився, і Ліна відчула, як її серце почало шалено битися. Чоловік нахилив голову, ніби вивчаючи її.

— Ти не зрозуміла, хто я, так? — запитав він, трохи хитнувши головою.

Ліна похитала головою, хоча в її думках вже закрався здогад. Його золоті очі здавалися знайомими, і з ними вона пов’язувала страх і водночас дивне відчуття захисту.

— Я той, кого ти врятувала вчора вночі, — продовжив він. — Моє ім’я Раелгар, і я — король драконів.

Ліна широко відкрила очі, відступивши на крок.

— Це… це неможливо! — вигукнула вона.

— Ти бачила мене, Ліно. Я в боргу перед тобою за те, що ти ризикнула своїм життям. Але тепер, коли ти знаєш мою таємницю, твоє життя зміниться назавжди, — його тон став серйознішим.

— Що ви маєте на увазі? — Ліна відчула, як холодний піт вкрив її долоні.

— Ти втрутилася в битву, яка триває століттями. Темні дракони не пробачать тобі цього. І тепер ти — їхня мішень.

Слова Раелгара пролунали, мов грім. Ліна не знала, що страшніше: його перетворення чи загроза, яка тепер висіла над нею.

— Але я не залишу тебе, — продовжив він, роблячи крок ближче. — Ти врятувала мене, тепер моя черга захистити тебе.

Ліна хотіла заперечити, але його очі, сповнені рішучості й тепла, змусили її замовкнути.

Відтепер їхні долі були нерозривно пов’язані.

Як вам другий епізод? Продовжимо далі?