РОЗДІЛ 16. Усі на місця!

Кийлен вибіг з Дерева, стискаючи в руці невеликий згорток, який він прихопив з собою. Сонце вже було високо.

Він знав, що його брат чекає разом із Корнилом та його учнями на невеликій галявині, яку вони обрали для тренувань. Ця галявина була далеко від Дерева, захована серед густих чагарників. Вона була ідеальним місцем для навчання, далеко від очей тих, хто міг би неправильно зрозуміти, чому вони вирішили вивчати фехтування.

Кийлен почав пришвидшувати кроки, коли почув знайомі голоси. Він пробирався крізь високі кущі й нарешті вийшов на галявину. Там уже зібралося близько двадцяти людей різного віку. Наймолодші були не старші десяти років, а найстаршим було за тридцять. Усі стояли в напрузі, очікуючи, поки Корнило почне урок.

Горнан стояв біля вчителя, високий і статний, із впевненим виглядом. Його обличчя, хоча й молоде, видавало спокій і силу, які допомагали йому керувати групою. Коли він побачив Кийлена, то вийшов йому назустріч.

—Ти запізнився, — сказав з докором, але в його голосі відчувалося більше хвилювання, ніж гніву.

—Знайшов те, що шукав, — відповів Кийлен, показуючи згорток. — Поговоримо після уроку.

Горнан кивнув і повернувся до групи.

Корнило, їхній наставник, стояв у центрі галявини, спираючись на старий дерев’яний ціпок. Він мав статуру воїна, навіть незважаючи на свої роки. Його обличчя було обрамлене сивим волоссям, а очі випромінювали рішучість і знання.

— Усі на місця! — голосно вигукнув Корнило, і всі учні швидко вирівнялися в ряд.

Корнило почав пояснювати основи, розповідаючи про важливість витримки, швидкості й спостережливості. Він показував прості рухи, які могли б допомогти навіть найменшому з них захистити себе в небезпечній ситуації. Його голос був різким і впевненим, а рухи чіткими, незважаючи на його вік.

— Пам’ятайте, — сказав голосно, обертаючись до учнів, — самозахист — це не про напад. Це про виживання. Іноді кращий бій — це той, якого вдалося уникнути. Якщо вам доведеться битися, бийте так, щоб ваш супротивник ніколи не забув цієї зустрічі. Сьогодні ми розпочнемо наше навчання фехтування. Пам’ятайте, що це не лише про фізичну силу, а й про розуміння себе та свого оточення.

Корнило зробив крок вперед і продемонстрував основну стійку: ноги на ширині плечей, одна трохи попереду, коліна злегка зігнуті, руки підняті для захисту.

— Це ваша базова позиція. Вона забезпечує стабільність і готовність до дії. Спробуйте повторити.

Учні почали наслідувати його рухи. Корнило уважно спостерігав, підходячи до кожного, виправляючи положення рук чи ніг.

— Тримай спину прямо, — звернувся до молодого хлопця. — А ти, — до дівчини поруч, — не напружуй плечі, розслабся.

Після відпрацювання стійки Корнило перейшов до основних ударів.

— Перший удар — прямий. Він спрямований у центр обличчя противника. Важливі не лише сила, а й точність.

Він показав рух плавно і чітко.

— Тепер ви.

Учні почали відпрацьовувати удари, і знову Корнило приділяв увагу кожному, даючи поради та заохочуючи.

— Добре, але не забувай про дихання. Вдих — підготовка, видих — удар.

Коли основні удари були засвоєні, настав час для парних вправ.

— Знайдіть собі партнера. Один атакує, інший захищається. Пам’ятайте: це тренування, тому будьте уважні та обережні.

Кийлен обрав собі в партнери Горнана. Вони стали один проти одного, обмінюючись ударами та блоками. Корнило підійшов до них, спостерігаючи за їхньою технікою.

— Горнане, твій удар сильний, але ти відкриваєшся. Пам’ятай про захист. Кийлене, твоя швидкість — твоя перевага. Використовуй її.

Корнило завершив урок демонстрацією захоплення супротивника, який був удвічі більшим за нього. Він запросив Горнана стати його партнером. Коли урок закінчився, Корнило підійшов до Кийлена.

— Ти щось знайшов? — запитав тихо, вказуючи на згорток.

Кийлен подивився на нього, потім на свого брата.

— Так, але це потрібно обговорити наодинці.

Після інтенсивного тренування Корнило зібрав усіх у коло.

— Ви добре попрацювали. Пам’ятайте: захист — це про впевненість, спокій і вміння уникати конфліктів. Наступного разу ми продовжимо вивчати нові техніки. А зараз — відпочиньте і обміркуйте те, що ви сьогодні дізналися.

Учні почали розходитися, обговорюючи між собою пройдений матеріал. Кийлен спостерігав за всім цим з краю галявини, тримаючи згорток у руці. Він знав, що цей урок був більше ніж звичайним навчанням бойовим технікам. Це був спосіб дати людям віру в себе, можливість протистояти будь-якій небезпеці, яка могла з’явитися в цьому світі.

Коли всі учні розійшлися, на галявині залишилися лише Горнан, Кийлен і Корнило. Тиша навколо була майже відчутною, порушувана лише далеким шелестом вітру. Горнан, зосереджено поглядаючи на брата, першим порушив мовчанку:

— Ну, ти ж не просто так змусив мене чекати, — сказав швидко, склавши руки на грудях. — Що я насправді знайшов у тій кімнаті?

Кийлен мовчки розгорнув згорток, який старший брат бачив лише мигцем, коли дістав його зі скрині. Він простягнув пергамент Горнану, а той повільно взяв його, вдивляючись у витончені символи й малюнки.

— Це… якийсь договір, — промовив Горнан, намагаючись розібрати текст.

— Не якийсь договір, — уточнив Кийлен, — це пакт. Я не просто так запізнився — я щойно поговорив із паном Річардом. Він сказав, що цей документ був укладений між людьми, ельфами та тваринами багато років тому. Це було ще тоді, коли вони співіснували в мирі.

— І що він має означати зараз? — запитав Горнан, піднявши погляд на брата.

Кийлен знизав плечима.

— Я не знаю, але пан Річард попередив, що цей пакт — небезпечна річ. Його могли заховати саме тому, що він може розпалити старі конфлікти.

Корнило, який до цього мовчки слухав, узяв пергамент у свої міцні руки. Його очі ковзнули по символах, і вираз його обличчя став серйозним.