День другий. Історичний екскурс

Наступної ночі Користувач 213 прокинувся посеред ночі через звук баражуючого військового знаряддя, що летіло в небі, видаючи голосні звуки. Він не був упевнений, чи це були ракети, чи дрони, та швидше за все, це були летючі мопеди. Вже декілька років тривала визвольна війна Землі від Юпітера. Історія така абсурдна. По-суті, колоністи з землі вийшли і колонізували усі планети, супутники, карликові планети та астероїди Сонячної системи, а також екзопланети Альфа Центаври. Згодом, колоністи кожного космічного тіла проголосили свою незалежність від Землі та об’єднаного земного уряду і проголосили свій уряд. Після того, колоністи Юпітера вирішили поширити свою владу на інші планети і завоювавши їх, проголосили Союз Соціалістичних Радянських Планет. Щоб влада юпітеріанців не поширилася на супутники і астероїди, їхні мешканці вирішили проголосити свій Союз Супутників та Астероїдів на чолі з Європою, одним із супутників Юпітера, а мешканці далеких астероїдів оголосити свій Альянс поясу Койпера. Мешканці екзопланет Альфа Центаври також об’єдналися і проголосили про створення Сполучених Екзопланет Системи Альфа Центаври. Згодом Союз Соціалістичних Радянських Планет розпався через віддаленість планет між собою і часті бунти місцевих громад, а особливо земної, які по-суті перетворилися із планети колонізаторів на колонізовану планету нащадками колишніх колоністів іншої планети. Тому через 30 років після розпаду Союзу Соціалістичних Радянських Планет, Юпітеріанська влада на чолі із штучним інтелектом Вкладеності відновила реваншистські настрої і нагадала, що Землю юпітеріанці називали Малим Юпітером, і що її історію вигадали альфа центаврійці, і що людство насправді походить  не із Землі, а з Юпітера, і що Юпітер також батьківщина слонів, а також усіх інших тварин і рослин. Проблему підсилював той факт, що багато землян менше користувалися земною мовою і не цікавилися земною культурою, а переймали звички і культуру юпітеріанців, і спілкувалися юпітеріанською мовою, бо за час панування юпітеріанської влади, місцева земна мова зазнавала утисків і вважалася мовою архаїчною і не сучасною, мовою неінтегрованих людей, які все ще займалися сільським господарством і примітивними видами діяльності. Також Юпітер проводив політику асиміляції і намагався подати юпітеріанську мову як єдину мову Сонячної системи, називаючи її єдиносонячною, і намагався стерти етнічні та політичні відмінності на планетах, і створити єдиний загальносонячний народ. Незалежно від того, чи ти жив на Сатурні, на Меркурії, чи на Марсі, ти мав називатися загальносонячником і говорити на юпітеріанській, чи то пак, єдиносонячній мові. Потім, після розпаду ССРП на деяких планетах юпітеріанці спонсорували повстанців, які проголошували свої уряди, які визнавалися лише Юпітером та іншими самопроголошеними урядами. Очевидно, що ССА та АПК не могли самостійно протистояти чи зрівнятися по силі з ресурсами з Юпітеріанцями, які продавали газ із атмосфери своєї планети як ресурс до всіх інших космічних тіл, тому було укладено Організацію Сонячно-Альфацентраврівського Договору, яка включала СЕСАЦ, ССА і АПК. Землю не прийняли до цього договору, щоб не провокувати Юпітеріанців на агресивні дії, але це не допомогло, бо Юпітеріанці таки напали на Землю знову. Після завоювання Юпітером Землі 200 років назад, по-суті, ССРП проголосили Юпітер та Малий Юпітер (юпітеріанська земельна соціалістична радянська планета) як планети-засновники цього союзу. Тому Землю Юпітеріанці вважала своєю власністю, а землян - юпітеріанцями, які чомусь забули, що вони просто малоюпітеріанці, становлять один народ з юпітеріанцями і чомусь вигадали і придумали собі, що вони становлять якусь окрему політичну чи етнічну спільноту.

Летючі дрони Юпітеріанці закупляли в Сатурну, оскільки самі не виробляли такі. Земляни клянчили військову допомогу в СЕСАЦ, ССА і АПК, які, впринципі, погодилися надавати деяку допомогу, але утримувалися від прямого протистояння; проте, на жаль, об’єми поставок не дозволяли провести ефективний контрнаступ, бо супутники і астероїди самі не виробляли велику кількість озброєння, а юпітеріанці тим часом завоювали Антарктиду і Австралію і проголосили там Антарктичну Народну Республіку і Австралійську Народну Республіку. Мешканців цих територій кидали як гарматне м’ясо для штурмів інших територій землі. Ці території були захоплені першими, бо юпітеріанцями було встановлено постійно діючу червоточину між південним полюсом Землі та північним полюсом Юпітера, і тому Юпітер міг забезпечити швидку логістику з Юпітера на Землю через Антарктиду.

Користувач 213 не ховався і не шукав підземного укриття, а керувався правилом двох перешкод. Сидячи усередині МФС, стінки її капсули утворювали другу перешкоду, а стінки кабінки, в якій знаходилася капсула, утворювали першу перешкоду. Якби якась ракета чи летючий мопед влучили у кабінку, і рознесли її стіни, то її залишки мали б застрягнути у стінках кабінки. В принципі, він міг полетіти на Меркурій, або на Європу, але який сенс так далеко летіти і там сидіти у такій самій капсулі. Єдиний плюс це те, що там не чути голосу сирен, автоматичних роботів, які гучно співали у випадку наявності космічних кораблів, літаків, летючих мопедів чи ракет юпітеріанців. Зрештою, він вже і так провів деякий час на Марсі, але повернувся звідти, бо йому не сподобалася місцева марсіанська культура. Там треба було виходити із капсули і приймати участь в обряді спілкування та розпивання амброзійних напоїв нектару, які згідно з віруваннями місцевої культури, покращували термін життя і додавали здоров’я, а насправді лише задурманювали розум і могли викликали звикання та інтоксикацію у разі перевищення допустимої норми. Цей обряд проводили щоразу перед кожною трапезою, яку вони приймали не з харчових трубок МФС, а споживали на спеціально приготованих столах на верандах свого ранчо. Власники ранчо кабінок не замикали вхідні ворота на своє ранчо на Марсі і це дуже дивувало, дратувало та викликало неспокій у Користувача 213, адже будь-який юпітеріанський шпигун міг легко пройти через прочинені вхідні ворота і заподіяти шкоду чи вбити усіх, хто проживали на цьому ранчо. Їхня система банківських послуг була застарілою на декілька століть. Вони все ще користувалися фізичними пластиковими картками, і для перегляду балансу треба було мати старий смартфон і встановити їхній додаток, який показував тільки десять останніх фінансових операцій. Це був такий дикий кріндж для Користувача 213, який звик користуватися чіпом-імплантантом для проведення валютних операцій і який звик до того, що за допомогою МФС, можна було переглянути усі валютні операції з моменту відкриття єдиного банківського рахунку користувача на землі, без обмежень по кількості чи по даті. Очевидно, що земні технології були набагато сучаснішими, ніж технології на Марсі. Тому проживши там деякий час, він переїхав з ранчо на готель на березі Ацидалійського моря, а потім повернувся назад на Землю у свою кабінку у рідному технологічному центрі Землі.