Пролог

- Що?! - викрикую я, дивлячись на цього ненормального. Та як він тільки сміє таке мені пропонувати?- Чого ти кричиш як божевільна? - спокійно запитує він, сидячи в кріслі неподалік ліжка, з якого я щойно зіскочила.- Мені здається... Хоча ні, ні не здається, я знаю. Тобі потрібно менше мріяти. Як ти посмів так легко запропонувати мені це, недоумок? - Давай не будемо робити вигляд ніби ти в цій справі ніяк не фігуруєш і винен лише я. Приділи хвилиночку уваги своїм спогадам, будь ласка. Хто говорив щоб не перетинати межу? - схиляє він голову і піднімає брови. - Чекайте, давайте подумаємо хто ж перетнув цю межу? О, згадав. Це була Аріна. - Де докази що це була я? - я просто задихаюся від того, наскільки він нахабний. Бачте це я перетнула межу. Я! - Якщо я сказала її не перетинати то з чого б це я мала сама її перетнути? Ти взагалі ідіот? Хоча навіщо тут знак питання, потрібна крапка.- Ось. - ві притягує мені телефон, на якому показана ця злощасна фотографія, через ну це все почалося. - Звісно тут немає вже чіткої межі, але якщо згадувати по пам'яті то можна сміливо сказати що ти поклала ногу на мою територію.- Це я поклала? Та ти загріб мене своїми верхніми кінцівками.- Так-так, досить. - подає голос Єва. - Зараз зовсім немає сенсу вести розмову, а у вашому випадку сварку, хто в цьому всьому винен і хто перетнув межу. Це просто сталося і тепер ви маєте впоратися з наслідками. - Я якраз запропонував цій божевільній дієвий вихід з ситуації, але ні. Вона королева і не буде зустрічатися з таким як я. Якщо не подобається нехай сама все вирішує, тому що мене все влаштовує.- Так думає і дядько Валера? - нахабно запитую я, точно знаючи що його батько вже втомився від всіх новин та проблем, які вчиняє йому син. - Теж саме питання до дядька Віталі. - проводе він паралель і я вкотре проковтую весь той словесних потік, що хочу виплиснути на нього.- Та ви заспокоїтеся чи ні нарешті? - приходить на допомогу Єві Саша. - Аріно, він все ж таки пропонує розумний вихід з ситуації. Іншого немає. Та й залишилося лише пів року навчання. Модна потерпіти. - м'яким тоном підбадьорює мене подруга. - Погоджуйся поки маєш шанс. Я роблю дуже глибокий вдих і не менш повільний видих і говорю:- Я згодна. - на обличчі Єви відразу ж з'являється посмішка, але в'яне щойно я псую момент як завжди в своїй неповторний манері: - Але ми підпишемо договір. Всі три пари очей звертаюся на мене і в них читається ошелешеність і недовіра, а в очах недоумка через якого це все сталося щось, що я не можу прочитати. Звісно вони зараз почнуть відмовлятися і все інше, але я непромах. З наших ''стосунків'' я маю взяти якнайбільше користі.