Глава 6: Книжкова крамниця

Він продовжував досліджувати місто, яке здавалося йому іншим після виходу з лабіринту. Кожен крок відкривав нові перспективи і запитання. Він зустрічав людей, які здавалися йому знайомими, хоча він не міг пригадати їхніх імен.

Одного дня, під час звільнення від коридору сну, він наткнувся на маленьку книжкову крамницю. У вікні було написано "Книги про сни та реальність". Він зайшов всередину і побачив стелажі, повні книг про філософію, психологію і містику.

Він почав читати одну з книг і зрозумів, що сни можуть бути ключем до розуміння себе і світу. Автор книги писав про те, як сни можуть розкривати глибокі секрети нашої психіки і допомагати нам знайти сенс життя.

Він продовжував читати і зрозумів, що його переживання у лабіринті були не просто снами, а частиною його внутрішнього світу. Він побачив, що всі його сни були пов'язані з його страхами і надіями, і що вони намагалися йому щось сказати.

Він вийшов з крамниці і пішов далі по вулиці. Все було так тихо і спокійно, наче нічого не відбувалося. Але він відчував, що щось було не так. Як ніби щось чекало його, хоча він не міг побачити нічого.

Він дійшов до площі і побачив людину, яка стояла на краю. Людина була такою самою, як і він сам. Вона дивилася на нього і нічого не казала. Але він відчував, що вона хоче йому щось сказати.

"Я зрозумів," сказав він. "Я зрозумів, що мої сни були частиною мене самого. Але я не знаю, як використовувати їх для розуміння світу."

Людина нічого не казала. Вона просто дивилася на нього і нічого не робила.

Він знову закрив очі і побачив те саме місто, ті самі вулиці, ті самі обличчя. Але цього разу він побачив щось нове. Він побачив себе самого, який стояв у цій кімнаті і дивився на щось невидиме і він зрозумів на що він дивився. 

Він дивився в дзеркало.

Він знову відкрив очі і побачив, що людина зникла. Не було ні людини, ні міста, ні нічого іншого. Все було так тихо і спокійно, наче нічого не відбувалося.

Він зрозумів, що він знову заснув. Але цього разу він не міг прокинутися. Все було так туманно і невизначено.

Він продовжував спати, хоча не знав, чому. Його сни стали реальністю, а реальність стала сном. І він не міг відрізнити одне від іншого.