Глава 4: Справжнє обличчя

Він продовжував йти по коридорах цього міста, хоча не знав, куди йому треба йти. Все було так тихо і спокійно, наче нічого не відбувалося. Але він відчував, що щось було не так. Як ніби щось чекало його, хоча він не міг побачити нічого.

Він дійшов до кімнати, яка була повна дзеркал. Дзеркала стояли на стінах, на підлозі і навіть на стелі. Він побачив своє відображення з усіх боків. Але щось було інакше. Його відображення не було таким самим, як і раніше. Воно було іншим, наче належало іншій людині.

Він підійшов до одного з дзеркал і дивився на своє відображення. Воно дивилось на нього і нічого не казало. Але він відчував, що воно хоче йому щось сказати.

Він знову закрив очі і побачив те саме місто, ті самі вулиці, ті самі обличчя. Але цього разу він побачив щось нове. Він побачив себе самого, який стояв у цій кімнаті і дивився на щось невидиме.

Він не міг зрозуміти, що це було. Але він знав одне: він повинен продовжувати йти далі. Хоча він не знав, куди йому треба йти.

Він знову відкрив очі і побачив людину, яка стояла перед ним. Людина була такою самою, як і раніше. Але цього разу вона казала щось інше.

"Ви повинні побачити своє справжнє обличчя," сказала вона. "Ви повинні зрозуміти, хто ви є насправді."

Він не міг зрозуміти, чому вона казала це. Але він знав одне: він повинен продовжувати йти далі. Хоча він не знав, куди йому треба йти.

Він підійшов до дзеркала і дивився на своє відображення. Воно дивилось на нього і нічого не казало. Але цього разу він побачив щось нове. Він побачив обличчя, яке було іншим, ніж його власне. Але воно було таким самим, наче належало йому.

Він продовжував дивитися на своє відображення у дзеркалі. Воно дивилось на нього і нічого не казало. Але цього разу він побачив щось нове. Він побачив очі, які дивилися на нього з іншого боку дзеркала. Очі були такими самими, як і його власні, але вони належали іншій людині.

Він не міг зрозуміти, що це було. Але він знав одне: він повинен продовжувати йти далі. Хоча він не знав, куди йому треба йти.

Він знову закрив очі і побачив те саме місто, ті самі вулиці, ті самі обличчя. Але цього разу він побачив щось нове. Він побачив себе самого, який стояв у цій кімнаті і дивився на щось невидиме.

Він не міг зрозуміти, що це було. Але він знав одне: він повинен продовжувати йти далі. Хоча він не знав, куди йому треба йти.

Він знову відкрив очі і побачив, що кімната була порожня. Не було ні людини, ні дзеркал, ні нічого іншого. Все було так тихо і спокійно, наче нічого не відбувалося.

Він вийшов з кімнати і пішов далі по коридору. Все було так тихо і спокійно, наче нічого не відбувалося. Але він відчував, що щось було не так. Як ніби щось чекало його, хоча він не міг побачити нічого.

Він дійшов до кінця коридору і побачив двері, які він не бачив раніше. Двері були закриті, але він відчував, що за ними щось було. Він відкрив двері і побачив місто, яке було таким самим, як і раніше. Але цього разу він побачив щось нове. Він побачив себе самого, який стояв на вулиці і дивився на щось невидиме.