Розділ 18

Ярослава

Денис дійсно чекав на мене, коли я під'їхала до ресторану. Поки паркувала машину, він підійшов поближче. Швидкий погляд на парковку підказав мені, що мій чоловік прибув сюди на таксі. Розумно, враховуючи, що їхати звідси ми будемо разом.

В цьому і полягає вся складність нинішнього життя - у кожного є своє авто. Дуже зручно, коли кожному потрібно їхати у своїх справах, але абсолютно некомфортно, якщо потрібно їхати кудись разом.

Ми пройшли на другий поверх до нашого столика біля вікна. Сіли один навпроти одного.

Чудово сервірований стіл захоплював білосніжною скатертиною, столовими приборами, в яких видно своє відображення, і солідним меню в шкіряній палітурці.

Ми заглибилися у вивчення запропонованих страв. Раптом я відчула на собі чийсь пильний погляд, підняла очі. Дихання збилося.

Я відразу ж повернулася до меню. Сподіваюся, Денис, який був повернутий обличчям до мене, нічого не помітив.

Через один столик від нас сидів Алекс і, не відриваючись, свердлив мене поглядом. Він теж був не сам. Але його супроводжуючу я не бачила - темноволоса дівчина сиділа до мене спиною.

Здається, я вже була зовсім не голодна. Адже сьогодні мені точно в горло шматок не полізе. Підозрюю, тому, що я вже сита. По горло.

Тільки гордість не дозволяла мені встати і піти.

- Сонечко, візьми мені сік, - тихо попросила я Дениса.

- І все? - здивувався той.

Я відразу зрозуміла, що схибила.

- І "Цезар", - звабливо посміхнулася своєму чоловікові, - ти ж пам'ятаєш про мою дієту?

Дієти насправді не було, я просто намагалася ввечері поменше їсти. Саме це дозволяло мені бути надзвичайно бадьорою вранці.

Від моєї посмішки Алекс скривився так, немов проковтнув шматок лимона. Дівчина, що сиділа з ним, схоже, теж помітила щось підозріле і обернулася. Я мікрорухом перевела очі на стіл.

На щастя, принесли їжу, і можна було зробити вигляд, що я повністю заглибилась у вишукані поєднання смаків в моїй тарілці. Денис із задоволенням наминав за обидві щоки. Мабуть, мій наречений так довго чекав обіцяної мною вечері, що встиг доволі зголодніти.

Ми неголосно про щось розмовляли. Краєм ока я помітила, що Алекс піднявся зі свого місця і поклав серветку на стіл. Мить зволікання, і я знову продовжила розпочату фразу. Швидка перевірка Дениса з-під моїх напівприкритих очей повідомила мені про те, що мій наречений на випадкову паузу не звернув уваги.

Алекс рухався в наш бік. Моя вилка завмерла на півдорозі до рота, а потім поспішно продовжила свій рух. Я тихо видихнула.

Пройшов та навіть не зупинився.

Дівчина за столиком залишилася одна. Цікавість знову спонукала її обернутися. Я завмерла і внутрішньо посміхнулася. Це була Джулія.

- Денисе, привіт! - через кілька хвилин поруч з нами пролунав голос, який знову змусив моє серце різко підстрибнути. Я уткнулася очима в скатертину.

- Привіт, Алексе, - піднявся зі свого місця Денис. - Відпочиваєш?

- Так, ми тут зі знайомою вечеряємо, - чоловік глузливо підкреслив інтонацією передостаннє слово. - Може посидимо разом? - запропонував він, а я мало не закашлялася. Зробила Денису великі очі, але мій наречений на мене навіть не подивився.

- А чому б і ні, - відповів він. - Сонечко, давай ненадовго?

- Коханий, якщо хочеш залишайся, а я, напевно, поїду додому, - сказала я, на краю свідомості помітивши, як скривився Алекс при слові «коханий».

- Я поки відійду до своєї дами, а ви тут поспілкуйтеся та вирішіть, - з притиском сказав він.

- Ясь, ти ж розумієш, що відпочинок з керівником мені дуже потрібен, - буквально прошепотів Денис. - Посидимо півгодинки і поїдемо. Тим більше, що ти до мене сьогодні збиралася.

Я розуміла. Я все розуміла.

Але чомусь вирішила залишитися.