Розділ 10

Ярослава

- Ярославо, що тут відбувається? - повторив питання Денис. Я розплющила очі і повернулась до свого чоловіка, раптово відчувши, що зникли руки, які утримували мене біля стіни.

- Дівчині несподівано стало погано, а я її підтримав, - низький оксамитовий голос говорив дуже переконливо. – Адже це правда, Ярославо? - Алекс пильно подивився на мене.

В його погляді не було наказу або загрози, була тільки якась уявна безтурботна уважність. Він немов дозволяв мені вирішувати, як і куди повести всю цю ситуацію, що склалася.

- Все так і було, - насилу видихнула я.

- Дякую Вам, Алексе, - мій наречений міцно потиснув йому руку, другою обіймаючи мене.

У цей момент я крадькома поглянула на свого «рятівника» і випадково зловила його очі на руці Дениса,  що дбайливо погладжувала мою талію. Можливо, мені здалося, але в карих вирах промайнула тінь. А, може, я просто хотіла б знайти те, чого не було, там, де й не шукала.

- Нема за що, - різко відповів Алекс і відразу ж зник у дверях клубу.

Я уткнулася обличчям в пахнучий давно знайомим запахом зелений светр мого нареченого. Якийсь час стояла мовчки, намагаючись приховати тремтіння, що охопило мене, та сльози, що рвалися з мене назовні. З кожним новим вдихом я все більше заспокоювалася.

- Денисе, поїхали додому? - мій погляд перескочив з темно-зеленої м'якої речі прямо в сірі очі нареченого.

- Ясю, сонечко, давай ще побудемо, - благаючим голосом попросив мене Денис. - Ти ж знаєш, наскільки це важливо для мене, - він чекав мого рішення.

Чому все сьогодні повинна вирішувати я? Вперше в житті мені захотілося, щоб все вирішували за мене. Щоб робили якісь кроки, зовсім не закидаючи мене безліччю запитань. Колись все було саме так.

Здається, я знову думками відлітаю в минуле. Ні. Не треба, Ясю. Охолонь.

Я заплющила очі, проганяючи залишки сумнівів. Поступово колишня Яся повернулася. Навіть не так - Ярослава повернулася.

Я розуміла, що для Дениса сьогоднішній вечір дуже потрібен. Адже в таких розмовах вирішуються всі їх чоловічі футбольні справи. Тим більше, що десь тут був їх новий тренер. Чоловікові потрібно було влитися в колектив, налагодити коннект, придивитися.

Раптово подумала про те, що так і не побачила вибачень за вчорашнє в очах мого нареченого. А він, немов читаючи мої думки, притиснув мене до себе ближче і промовив:

- Сонечко, вибач мене, будь ласка. Вибач за вчорашнє. Я був сам не свій. Просто нас викликав до себе новий власник. Думали, вичитувати буде за похибки в минулому сезоні. А Алекс нам відразу випити запропонував. За команду почали пити, а потім і байки приспіли. Я абсолютно за часом не дивився. А відмовитися спочатку я просто не зміг. Знаєш, який Алекс переконливий може бути?

Мені це не знати?!

Ми повернулися в клуб, зазирнувши в гардероб, де залишили наші пальто. Піднімаючись сходами на другий поверх, я взяла Дениса за руку. Він несвідомо переплів її наші пальці.

Це вселило в мене почуття якоїсь впевненості. Ніби якийсь рятувальний круг дбайливо охоплював все моє тіло. Немов необхідна шлюпка, в разі чого вона підхопить і врятує.

Рятувальна шлюпка, втім, вже через секунду розбилася, коли я побачила Арішу у Алекса на руках.