Розділ 4

Ярослава

- Привіт, кохана, - сильні руки чоловіка обійняли мене зі спини і притиснули до свого сталевого пресу.

- Привіт, сонечко, - я провела пальчиком по його руці, викликаючи цілу юрбу мурашок у Дениса. А потім трохи посовалася в його обіймах і м'яко промовила. - Обережніше, будь ласка, сорочку зімнеш. У мене з собою праски немає, - посміхнулася.

- Тільки праски тобі ще тут і не вистачало, - чоловік розвернув мене до себе обличчям і вп'явся в губи, з'їдаючи тільки що нафарбовану помаду.

Я без сперечань відповіла на його поцілунок. Взагалі-то я не дозволяю вольностей на людях, але в моєму кабінеті ми перебували одні.

- Тобі питання показали? Аріша їх погоджувала, але якщо раптом ведуча вирішить відсебеньки нести, не переживай, програму зможемо порізати, - сказала я, трохи відсторонившись від наполегливих губ футболіста.

- Кицька, можна ми з тобою зараз хоч трохи не про роботу розмовляти будемо, - сказав Денис, а я скривилася від першого слова, при якому у мене десь глибоко всередині ще збоїло. - Адже тут тільки ти і я, - він зазирнув мені в очі.

- Ага, і знаходимося ми на моїй роботі, - усміхнулася я. - Вибач, сонечко, ти ж знаєш, режим керівника включений і буде вимкнений тільки о дев'ятій вечора.

- Запиши мене в свій розклад, - розсміявся Денис. - Я повинен все обов'язково перевірити. Раптом у тебе поломка якась в режимі твоєму станеться і тоді...

- Ні, не станеться, - відповіла я дещо різко, а потім додала м'якіше. - Ти ж знаєш, мені не можна.

Він все розумів. Моя робота - це моє життя. А моє життя вже давно стало роботою.

- Тебе сьогодні забрати? - запитав Денис, витираючи з губ залишки моєї помади.

- Забери, будь ласка, - погодилася я. - Експлуатувати Аріну не хочу. А машину тільки завтра повернуть. Ні дякую. Не треба, будь ласка, - перебила я його, відповідаючи на ще не поставлене запитання. Я доросла жінка, зі своєю машиною сама розберуся. - Зайди до мене після програми. Вийдемо десь перекусимо.

Але перекусити не вдалося. Потрібно було терміново розгрібати інформаційний конфлікт, в який по необережності влізла одна з наших журналісток. Вона клялася і божилася, що в цій ситуації не винна, опоненти заперечували. Як би там не було, вирішувати цю проблему потрібно було швидко.

Зідзвонюючись з адміністрацією міста, яку випадково зачепила словом співробітниця нашого каналу, я впхнула в себе ложку салату, замовленого моєю турботливою секретаркою. Дівчинка так нагадувала мене в молодості, тому в глибині душі я перейнялася до неї теплими почуттями, чого, втім, зовні ніяк не виказувала.

На щастя, завдяки моїм зв'язкам, професійним умінням і природній чарівності цей конфлікт зійшов нанівець, так і не будучи освітленим в друкованій пресі або на інших телеканалах.

Іноді я відчувала себе білкою, що жваво бігала по новинному колесу. Начебто і приводи щоразу різні і підходи можуть відрізнятися, а як тільки закінчиться один раунд, десь обов'язково почнеться інший. Але, гріх скаржитися, я знала, куди намагалася попасти. Прекрасно знала, як буду жити, примірявши на себе роль керівника. Усвідомлювала, що іноді в меншій мірі буду належати собі, ніж роботі. Тому я і не обурювалася.

Я закинула ноги на низьку тумбочку, що стояла біля столу, і відкинулася на спинку крісла. Зараз п'ять хвилин перепочинемо і знову в інформаційний бій.

Мені треба було зробити тільки маленький вдих і видих. Зробила? Значить, все, я була вже готова.

- Ясю, сонечко, ти мені потрібна, - задзвонивший телефон відгукнувся голосом найкращої подруги. - Завтра ввечері наш новий власник збирає весь футбольний клуб і важливих партнерів для кращого знайомства, - торохкотіла Аріна. - Вгадай, де це буде відбуватися?

- У вас на базі, звичайно ж, а де ще, - спокійно промовила я, хоча по Аріниному голосу я вже знала, що помиляюся.

Цікаво, це де ж могла відбуватися настільки знаменна подія? Наскільки я знала з розповідей Дениса, усі їх збори і заходи проходили саме на їх тренувальній базі. Там же вони завжди святкували перемоги і дні народження. Більше, начебто, і ніде.

- Ні, ти не вгадала, - мені здалося, що подруга мало не показала мені язика, чим значно розсмішила мене. - Ми зберемося в «Сорбеті». І ти теж. Відмови не приймаються.

Я здивувалася. Чому саме там?

«Сорбет» був одним з найвідоміших пафосних нічних клубів міста. Найдорожчим і найпопулярнішим. Як він знайомитися збирається в темряві?