Колись ми з мамою говорили,
казала вона: за кордоном все не так.
Не так, як у нас цвітуть каштани,
і аґрус стигне не тоді,
а от ліси в нас незрівнянні!
Вона казала все це так,
що я аж вірить починала,
що там і правда все не так.
Ну що ж, тепер ми за кордоном,
країн об'їхати вже три.
І кожна з них, як попередня,
такі ж самі поля, ліси.
Усе те саме, бо насправді
ми просто прив'язались до землі
і думали: "Лиш в нашім краю!"
Забувши всі інші світи.
Поїхали ми три країни —
усе те саме, все таке ж.
Чому ж це так?
Бо земля наша — сама собі завжди цвіте,
і не цікавить її наше
неправильне уявлення про неї.
Відредаговано: 10.10.2025