Вже три години проминуло —
ми на кордоні стоїмо.
Вже перша, друга, третя ночі —
ми на кордоні стоїмо.
В країні нашій, в Україні,
нам глянули всі паспорти,
і в Львові залишився тато,
бо інфи "Дія" не дала.
Його уже зсадили з рейсу,
і він уже поїхав в Львів,
а ми лишились на кордоні
з дітьми й валізами самі.
Автобус наш майже не їде —
метр в годину — це вже край.
Кордон із Польщею жахливий,
Європи тут не бачу я.
Минає вже третя година,
малі посунули, їх будити,
тоді дивитися їм в очі
й сльозу свою не проронить.
Уже минула третя ночі,
ми стоїмо — тут кордон Польщі.
Відредаговано: 10.10.2025