Переговори

Переговори

У березні обидві держави погодилися на переговори. Предмет: статус балкону.

Балкон був проблемою з першого дня. Лінія проходила по підвіконню, і ніхто не міг визначити, чи підвіконня — це стіна чи балкон. Від цього залежало, чи потрібна віза для виходу на балкон, і якщо так — чия.

Місце переговорів — коридор Івана Петровича. Нейтральна зона — двадцять сантиметрів між двома кабінками. Стіл не поміщався. Представники стояли — по двоє від кожної сторони, в костюмах, із папками. Між ними — стовпчик із прапорцями.

Переговори тривали п'ять годин. Іван Петрович сидів на кухні і слухав. Голоси долинали з коридору — рівні, спокійні, професійні. Четверо дорослих людей у костюмах п'ять годин обговорювали його підвіконня. Він чув окремі слова — «інтегральна частина», «прецедент», «кондомініум» — і не розумів жодного. Але інтонацію розумів. Це була інтонація людей, які вірять у те, що роблять. Не прикидаються — вірять. Для них підвіконня було справжньою проблемою, і від її вирішення залежало щось справжнє.

Він подумав: може, у цьому вся різниця між мною і ними. Вони вірять, що підвіконня — це питання. Я вірив, що заява — це відповідь. Ніхто з нас не має рації. Але ми всі продовжуємо.

Зоя Антонівна пила чай і теж слухала — з професійним інтересом, нахиливши голову, ніби оцінювала учня на олімпіаді.

О сьомій вечора оголосили рішення. Балкон — демілітаризована зона. Іван Петрович може виходити без візи, але не може виносити предмети. Підвіконня — кондомініум: спільне управління обох держав. Він не знав, що це означає. Зоя Антонівна пояснила:

— Ви не можете ставити на підвіконня нічого без погодження обох сторін.

На підвіконні стояла папка з відповідями на заяви. Вона там стояла два місяці.

— І папку?

— І папку. Форма 12-А, три примірники.

Іван Петрович забрав папку і поставив на підлогу. Підлога — Держава А. На підлогу можна.

Поки можна.