Ескалація

Ескалація

У лютому обидві держави подали претензії на Івана Петровича.

Не на його квартиру — на нього. На його тіло. Проблема виникла через те, що Іван Петрович — фізичний об'єкт, який перетинає кордон щоразу, коли повертається в коридорі. Його ліва рука входить у зону Б, поки права залишається в зоні А. Його тіло, стоячи на лінії, одночасно перебуває в двох юрисдикціях. Це створювало правовий конфлікт.

Прийшов картограф. Молодий чоловік із рулеткою, блокнотом і виразом обличчя людини, яка робить свою роботу і не ставить зайвих запитань. Він попросив Івана Петровича стати рівно. Іван Петрович став. Картограф виміряв його — від маківки до підборіддя, від підборіддя до ключиці, від ключиці до пупка, від пупка до колін, від колін до п'ят. Записав. Потім попросив повернутися боком. Виміряв ширину плечей, ширину тазу, довжину рук.

— Не рухайтесь, будь ласка, — казав він час від часу, як лікар на огляді.

Іван Петрович стояв посеред власної квартири, поки чужий чоловік із рулеткою вимірював його тулуб і записував результати в протокол. Він стояв рівно, руки вздовж тіла, і думав: ось що таке бути територією. Не людиною — територією. Об'єктом на карті. Точкою, через яку проходить лінія.

Результат: від маківки до пупка — 99 сантиметрів — Держава А. Від пупка до п'ят — 77 сантиметрів — Держава Б. Розподіл — 56,2% на 43,8%. Держава А мала більшу частину Івана Петровича і, відповідно, більше прав.

Держава Б оскаржила. Вони вимагали іншу систему вимірювання — не по висоті, а по масі. Аргумент: ноги та таз містять більше м'язової маси, ніж голова й груди, тому фактична вага тіла в зоні Б — більша. Потрібне повторне зважування.

Іван Петровича зважили. На кухні — у зоні А — стояли ваги. На ваги він ставав увесь, але стояв на лінії — одна нога в А, друга в Б. Це створило нову проблему: як зважити людину, яка стоїть у двох державах? Потрібні двоє ваг. Одні — під лівою ногою, другі — під правою.

Ваги принесли. Іван Петрович став. Ліва нога — 38,2 кг. Права — 39,1 кг. Різниця — 900 грамів на користь Держави Б. Держава Б тріумфувала. Держава А вимагала перезважування.

Перезважили тричі. Щоразу — різний результат, бо Іван Петрович переносив вагу з ноги на ногу. Це було ненавмисно — він стомлювався стояти. Але обидві сторони інтерпретували це як провокацію. Держава А звинуватила його в навмисному переміщенні маси в бік Б. Держава Б — в навмисному утриманні маси в зоні А.

Дипломатичний скандал тривав тиждень. Залучили юристів — по одному від кожної сторони. Юристи сиділи в коридорі, по обидва боки лінії, на стільцях, які Іван Петрович приніс із кухні і спальні. Між ними — двадцять сантиметрів нейтральної зони. Вони обговорювали: чий Іван Петрович? І якщо нічий — то як визначити юрисдикцію над його органами? Серце — в зоні А. Печінка — переважно в А, але частково в Б. Кишківник — питання складне, бо він згорнутий і перетинає лінію багаторазово.

Іван Петрович сидів на кухні і слухав, як два юристи в його коридорі обговорюють юрисдикцію його кишківника. Зоя Антонівна пила чай. Камера мигала. Годинник показував 14:37.

Він подумав: мій кишківник — це міжнародне питання. Потім подумав: може, треба було поїхати з Оленкою.

Потім підвівся і пішов ставити чайник. Чайник стояв у Державі А. Вода текла з крана в Державі А. Електрика — незрозуміло, бо проводка йшла через обидві зони, і рахунок за електрику досі приходив на його ім'я, хоча обидві держави вимагали оплати окремо. Він платив тричі — Україні, Державі А і Державі Б. За одну й ту саму електрику.

Числа не сходилися. Вперше за його кар'єру бухгалтера — числа не сходилися. І це турбувало його більше, ніж кордон.