18. Копілот

18. Копілот

— Відійди з дороги! — гаркнув Томас, відштовхнувши Теонілу від дверей водія. — Немає часу з нею патякати і панькатися!

— Ти нічого не зробиш! Вона заблокована! — гнівно й обурено закричала жінка.

Томас же ні на мить не засумнівався в тому, що робитиме далі. На кону стояли їхні життя, він вже це зрозумів. У нього не було ні доступу, ні ключів, ні хакерських пристроїв, ні навіть шпильки. Зате в нього були міцні, армійського зразка, посилені титаном протези, які він ненавидів щирою ненавистю, але які зараз були його єдиною зброєю.

Він підняв ногу і з усієї сили, на яку були здатні гідравлічні приводи, вгатив п’ятою просто в сенсорну панель замка.

— Відчиняйся, зараза! — прохрипів він.

Пластик хруснув, електроніка всередині замка сяйнула іскрами, не витримавши грубого механічного втручання. Аварійна система кара, сприйнявши це як ДТП, спрацювала миттєво: піропатрони в петлях відстрелили кріплення, і двері з шипінням підскочили вгору, відкриваючи салон.

— Всередину, швидко! — загорлав Томас, мигцем зауваживши, що нові дрони вже загрозливо близько біля даху.

Він схопив Теонілу за руку і буквально жбурнув її всередину машини. Вона всілася на місце водія, але він ненав'язливо, але рішуче і навіть трохи грубо зіштовхнув її з водійського крісла на пасажирське поруч.

— Поведу я! — переконливо гаркнув він, і жінка, очевидно, вирішила промовчати й погодилася. Все-таки вона була добряче налякана, хоч і не подавала вигляду. Робопес, не чекаючи команди, сам прослизнув до салону і стрибнув на заднє сидіння.

— Закривайся, крудельна бляшанко! — крикнув Томас, гарячково тицяючи у кнопку аварійного закриття.

Двері гупнули вниз якраз у той момент, коли нові дрони вже почали підлітати до даху.

— Старт! Аерокаре, повний хід! — закричав Томас, мацаючи руками панель, де мав би бути штурвал. Але панель була гладкою і мертвою, не світилися ні покажчики, ні кнопки. 

— Критична помилка системи доступу, — озвався аерокар байдужим голосом. — Виявлено несанкціоноване проникнення. Двигуни заблоковано. Очікуйте прибуття служби безпеки.

— Яке, крудель тобі в зад, очікуйте?! — Томас із люттю вдарив кулаком по панелі. — Нас зараз розстріляють! Є якийсь код доступу, що розблоковує цю бляшанку в аварійних ситуаціях? — спитав він у Теоніли. 

— Н-не знаю, — пробелькотіла вона. — Він у мене недавно, я ще не все опанувала. 

Дрони вже майже наблизилися до аерокара і почали розкручувати стволи кулеметів. Теоніла, бліда, як стіна, заплющила очі і втиснулася в крісло, шепочучи якісь прокльони.

Томас знову з безсилою злістю гупнув обома кулаками по панелі, щоб змусити її працювати, але все було марно.

Але раптом позаду чоловік відчув рух, в потім робопес перестрибнув через спинку крісла водія і втрапив якраз у проміжок між передніми сидіннями, де сиділи Томас і Теоніла. Собака не гавкав і не метушився, його рухи були чіткими і вивіреними. Він став лапами на центральну консоль, майже перед носом у Томаса.

— Геть звідси! — замахнувся на нього чоловік. — Ще тебе тут бракувало!

Але пес не відреагував. Він широко роззявив пащу, і звідти, замість язика, вистрілив гнучкий кабель з універсальним конектором на кінці. Пес безпомилково встромив його в сервісний порт, прихований під екраном мультимедіа. Очі-ґудзики собаки миттєво змінили колір з чорного на яскраво-зелений. Він завмер, намагаючись втрутитися в роботу бортового комп'ютера і змусити його працювати. Салон аерокара на мить блимув червоним, а потім усі екрани спалахнули зеленим світлом, а червоне миготіння зникло.

— Зовнішній модуль керування розпізнано, — промовив аерокар, але тепер його голос звучав якось інакше, різкіше, з дивними гаркаючими інтонаціями. — Систему «Копілот» активовано. Обхід блокування завершено. Керування передано.

З панелі перед Томасом, розсуваючи декоративні накладки, з тихим дзижчанням зненацька виїхав механічний штурвал.

Томас на секунду онімів, дивлячись на свого пса, який, як виявилася, був зовсім непростим і таїв у собі приємні сюрпризи. А потім губи чоловіка розтягнулися в хижій посмішці. Чоловік вхопився за руків'я штурвала, відчуваючи приємну вібрацію машини, яка прокинулася.

— Оце інша справа! — задоволено промовив він. — Тримайся, бо від незвички може знудити! — застеріг він Теонілу і рвонув штурвал на себе...