14. «Агротехнік»

14. «Агротехнік»

До входу будинку раптом безшумно підкотив вантажний електрофургон із логотипом елітного квіткового салону «ГалаФлора». Водійські двері відчинилися, і звідти вискочив худий, як жердина, хлопець-кур'єр. Він підбіг до задніх дверей фургона, відчинив їх і почав витягувати назовні величезну, майже заввишки з людину, коробку, розмальовану екзотичними пальмами та квітами.

Це явно було якесь екзотичне дерево або гігантська квіткова композиція. Коробка була об'ємною і незручною. Кур'єр, обхопивши вантаж обома руками, лаючись та крекчучи, поніс її сходами вверх до дверей, але раптом невдало став і ледве не впустив усе це добро.

— Крудель тобі в зад! — почувся його розпачливий вигук. — Та що ж це таке?! — він поставив коробку поруч на сходинку і важко зітхнув.

Томас зрозумів, що це його шанс. Він швидко вийшов зі схованки, напустивши на себе максимально діловий вигляд (наскільки це було можливо в одному драному чоботі й мокрому та брудному пальті), і пішов сходинками теж вгору, але зупинився біля кур'єра.

— Привіт, щось сталося?! Чому андроїди не несуть таку незручну штуку? Давайте допоможу, поки ви не розтрощили цей гербарій, — промовив він впевнено, підхоплюючи коробку з іншого боку.

Кур'єр поглянув на Томаса з радістю й величезним полегшенням.

— Ох, дякую! — промовив він вдячно. — Це замовлення для пентхауса. Фірма мене з'їсть, якщо я зламаю цю пальму. А всі андроїди на виїзді, у нас їх не так багато. І ця пальма важить, як мішок з камінням!

— У пентхаус? — широко посміхнувся Томас. — Яка несподіванка! Я теж якраз туди поспішаю. Я… е-е-е… агротехнік. Мене викликали для консультації та установки систем поливу. Ось, напевно, для цієї рослини і викликали, — він кивнув на коробку. — Якраз допоможу занести, — потім він вказав на свій брудний одяг. — Вибачайте за не дуже пристойний вигляд, я прямо з об'єкту, ми там ґрунт міняли, тож я не встиг перевдягнутися.

Кур'єр був настільки стурбований своєю ношею, що йому було байдуже, у що був одягнений його несподіваний помічник. 

— Та нічого страшного, головне, допоможете донести. Дуже вам дякую! Розвозити просто букети квітів — це одне, а от доставляти важкі рослини — зовсім інше! В мене спина вже болить і руки ниють. Ще три таких виїзди залишилося, але в різних кінцях міста. Натисніть кнопку виклику, будь ласка, бо я не дістану.

Томас вільною рукою натиснув кнопку інтеркому на дверях біля входу в будинок.

— Доставка для пані Теоніли Яґерт! — гаркнув кур'єр у динамік, а Томас від несподіванки мало не впав там, біля тих дверей. Оце так! Йому шалено пощастило! — Відкривайте швидше, бо важке! — промовив кур'єр ще голосніше. 

Двері м'яко роз'їхалися. Консьєрж за столиком кинув підозрілий погляд на величезну коробку, на двох людей, які її тягнули, і на собаку, що мирно рухався біля одного з кур'єрів. Службовець хотів спочатку спитати про пса, але передумав, бо побачив, як той мило висолопив язика й став схожим на кумедного песика з картинки. Такий нікому не зашкодить.

— Там вантажний ліфт, — махнув він рукою ліворуч.

Томас із хлопцем занесли коробку в ліфт, і кур'єр натиснув кнопку останнього поверху. Дзеркальні стіни ліфтової кабіни мальовничо відобразили всю їхню компанію: спітнілий та засмиканий кур'єр, притримуючи коробку однією рукою, другою намагався на щось натиснути на смартзчитувачі на зап'ястку, брудний Томас, що тримав коробку з іншого боку й робив діловий та серйозний вигляд, і робопес, що сидів біля його ноги, схиливши голову набік і висолопивши язика.

— Дивний у вас пес для агротехніка, — зауважив кур'єр, переводячи подих.

— Це службовий пес, — впевнено збрехав Томас. — Шукає шкідників у корінні. Останнє слово техніки і цифрових технологій, інопланетна розробка.

— А-а-а, — протягнув хлопець, явно вражений. — Круто.

Ліфт зупинився, і двері відчинилися прямо у просторий коридор, де були тільки одні двері безпосередньо до пентхауса.

Томас із кур'єром винесли коробку з ліфту і, трохи пройшовши, поставили її біля вхідних дверей на ідеально чисту мармурову підлогу. Кур'єр натиснув кнопку дзвінка біля дверей. Вони раптово відчинилися, наче той, хто там мешкав, чекав під дверима. На порозі стояла роздратована жінка з гострим та злим поглядом, зовсім не схожа на ту милу панянку, яку Томас бачив на фото в галанеті. У своїй особистій градації він зараховував таких до «мегер і недоторк»…