12. Помилка ідентифікації

12. Помилка ідентифікації

Синій промінь дрона ковзав по обличчях пасажирів, невблаганно наближаючись до Томаса. Чоловік напружився, але зовні залишався незворушним, він розумів, що паніка — це останнє, що повинно бути в його голові. Десантників учили, що якщо ти не можеш зникнути, то стань кимось іншим. Або ніким. Отже, треба було збити алгоритм розпізнавання цього дрона, й брати ситуацію в свої руки слід було негайно.

Томас, в принципі, знав, як працюють ці бляшанки. Вони шукають ключові точки, типу перенісся, відстань між очима, контур вилиць, а варто було порушити симетрію або змінити контрастність — і тоді система почне гальмувати.

Він глянув на свою долоню, що була брудною від іржі, що залишилося з того часу, коли він ліз по брудній пожежній драбині. Ще на вулиці кілька разів він витирав дощ з обличчя цією долонею. Очевидно, що обличчя вже зараз було страшенно брудне, але щоб закріпити ефект, він ще торкнувся мокрої поли свого пальта, змочуючи бруд, а потім зробив вигляд, що витирає піт з чола, провів брудною долонею по обличчю різким та грубим рухом від скроні, навскіс через око і перенісся, до підборіддя. Тепер брудна смуга розсікла його обличчя, наче шрам. Це мало такий вигляд, неначе він щойно виліз із шахти чи з двигуна шатла.

Він встиг, тому що дрон якраз підлетів і завис навпроти Томаса, а синє світло вдарило в очі. Томас не відвів очей, дивився просто в об’єктив камери важким нерухомим поглядом. І не моргав.

Дрон задзижчав, змінюючи фокус. Його сканер намагався побудувати 3D-модель обличчя, але чорна смуга бруду та іржі поглинала світло і ламала геометрію. Алгоритм не міг співставити цю замазюкану фізіономію з чистим фото у базі даних.

— Ідентифікація ускладнена, — пролунав механічний голос. — Об'єкте, приберіть перешкоду з обличчя.

Томас навіть не ворухнувся. До них підійшов один із патрульних.

— Агов, ти, — коп тицьнув дубинкою в бік Томаса. — Ти що, глухий? Дрон каже, щоб ти очистив обличчя. Що це в тебе за вигляд? Чому такий брудний?

Томас повільно перевів погляд з дрона на поліцейського.

— Зміна була важка, командире, — промовив він низьким і втомленим, повністю байдужим голосом. — Аварія в колекторі на п'ятому рівні. Ми там лайно розгрібали, поки ви тут катаєтесь.

Він навмисно трохи виставив вперед ногу в розірваному чоботі, крізь дірку в якому тьмяно блиснув метал протеза.

Поліцейський глянув на брудне обличчя, на металевий відблиск у чоботі й скривився. Зв'язуватися з роботягою-кіборгом, який, судячи з усього, мав поганий день і, можливо, бойове минуле, йому не хотілося. У базі таких тисячі, а наказ вимагав затримувати лише явних підозрюваних.

— Щоб наступного разу був чистий, — буркнув коп, втрачаючи інтерес. — Не псуй людям повітря.

Він махнув дрону, і синій промінь зник із обличчя Томаса, й дрон полетів до наступного пасажира.

Томас повільно видихнув крізь зуби, але пози не змінив, стояв спокійно й мовчки, аж поки патруль не зник у переході між вагонами. Тільки тоді він дозволив собі трохи розслабитися.

— Станція «Срібні Вежі», — раптом оголосив приємний жіночий голос.

Двері вагону грюкотливо роз'їхалися, і пасажири почали виходити. 

— Ходімо, — тихо скомандував Томас робопсові. — Нас чекає вихід у вищий світ. І, здається, мені таки доведеться вмитися, інакше охоронці в будинку тієї Теоніли викличуть не лише копів, а ще й службу дезінфекції. Я замазюкався точно, як безхатько...

І чоловік, намагаючись не шкутильгати, вийшов на сяючу чистотою платформу елітного району…