6. Що робити?

6. Що робити?

— Гм, — Томас піднявся на ноги (знову, до речі, не застогнавши, як робив це завжди, навіть коли був сам удома), — слід, напевно, сповістити поліцію.

Чоловік узяв з полички підставку для зубної щітки й пасти, котру колись подарувала йому одна знайома лікарка. Зроблена вона була у вигляді глиняного пузатого горщика з кришкою, яка міцно закривалася. Переклав засоби гігієни в окрему шухлядку в навісній шафці, а в горщик почав збирати камінці. Золоті монети вирішив скласти окремо, в міцний силіконовий пакет, котрий знайшов на кухні. Туди ж заховав і добре вимиту від бруду руку. Пакет зав’язав на два вузли і поклав усе це добро на столі у своїй кімнаті. Сів біля нього на кріслі й задумався. Горщик планував поки що заховати окремо від грошей та руки. Чоловік колись читав, що тримати гроші в одному місці не рекомендовано. І хоч це були не його гроші, і навіть смішні були такі думки, але подумав, що така ідея досить раціональна.

Потім спохопився, що весь мокрий від тих маніпуляцій з рукою в раковині. Швидко сходив у душ, привів себе до порядку і, зваривши каву, знову зайняв місце за столом. Увесь цей час робот-пес мовчки ходив за Томасом по п’ятах. Але чоловік забув на нього бурчати й покрикувати, бо його думки крутилися біля тих цінностей, котрі він знайшов.

Попиваючи каву та похитуючи ногою з капцем, котрий кумедно теліпався на його протезній нозі, Томас міркував про те, чи варто звертатися в поліцію.

Не помітив, як почав розмовляти з собакою, котрий сидів поряд, кумедно розмахуючи хвостом. Якби Томас не знав, що це створіння є витвором сучасної науки та інопланетних технологій, ніколи б не сказав, що пес несправжній.

— Навіть не знаю, — роздумував чоловік. — Якщо я принесу все це в поліцію, чи не подивляться на мене, по-перше, як на божевільного? Таке багатство, а я віддав державі! Може, приховати — і ніхто не знатиме, де я взяв гроші, наприклад, на ремонт вікна чи дверей, — чоловік поглянув на двері, де дірку від вчорашніх їхніх розбірок з собакою заклеював скотч. — Міг би собі машину купити! Або й квартиру в іншому районі міста, більш респектабельному та з чистішим повітрям. Проте, з іншого боку, я чесний громадянин, і держава навіть, певною мірою, піклується про мене. Он, нові ноги дали безкоштовно.

Томас ляснув себе по коліну, і капець, нарешті, зірвався з кінчиків пальців і впав на підлогу. Чоловік скривився, але не став його надягати, знову зиркнув на горщик з імовірними алмазами.

— Але якщо я не здам у поліцію те, що сьогодні знайшов, то буду наче теж злочинцем, що приховує скарби, котрі, можливо, звідкілясь украдені. До речі, про крадіжку! Треба перевірити останні новини. Може, знайду якусь інформацію.

Томас піднявся на ноги, за звичкою покректав, згадавши, що це все-таки протези, нашпилив тапок собі на стопу й підійшов до свого старенького, але цілком ще робочого комп’ютера. Він залишився в нього ще від бабусі, котра у свій час була відомим у Парадайз-сіті програмістом. Працювала навіть деякий час у проєкті вдосконалення купола над містом. Саме вона підтримувала його прагнення стати космодесантником, допомагала при вступі в Космоакадемію, спостерігала за першими його кроками в цій царині… Добре, що вона не дожила до того часу, коли почалася війна з паратанісами і коли її улюблений внук втратив обидві ноги на цій страшній війні…

Томас сів за комп’ютер і почав переглядати новини, що відбувалися в місті протягом останнього місяця. Адже той пакет, у котрий було замотано цінності, мав знищитися, згнити, розпастися у воді їхньої річки десь за місяць. Він був уже достатньо попсований, а отже, нашпиговану скарбами руку вкинули у води Променя не сьогодні і не вчора. Мінімум тижнів два тому.

Крім того, Томас добре роздивився руку, поки вимивав її під струменем води. Вона не була схожа на руку андроїда, як він спочатку подумав. Швидше — на якусь її заготовку, а то й взагалі на кінцівку якогось спеціального манекена чи ляльки. Адже не було там спеціальних частин, які завжди присутні усередині протеза (що-що, а це Томас знав не за чутками!). Складалося таке враження, що різноманітні компоненти, такі як мотор, сенсори, мікроконтролер, акумулятор, блок керування та інші електронні компоненти, необхідні для функціонування протеза, хтось нещадно видер, повисмикував ізсередини штучної руки, залишивши тільки її каркас, обтягнутий штучною шкірою. Невже спеціально, щоб заховати там усі ці монети й каміння? Саме тому Томас подумав, що слід подивитися також не лише новини про крадіжки чи втрату золота й дорогоцінних каменів, а й про те, чи не втрачали де-небудь кінцівки які-небудь андроїди або, може, в когось зник робот-манекен. Чи його рука по лікоть…