5. Знахідка

5. Знахідка

— Ти що притягнув, крудельна залізяко?! — Томас відсунувся до стіни, з гидливістю дивлячись на справді людську руку.

Вона була вже досить зіпсована, напевно, пролежала у воді немало часу. Та й запах від неї йшов неприємний. Смерділо, правда, болотом і гнилими водоростями.

Чоловік підхопився на ноги, зовсім забувши, що повинен стогнати й кректати, вдавати, що йому боляче. Забіг до своєї крихітної ванної кімнати й висмикнув кілька паперових рушничків з диспенсера. Потім повернувся і, обмотавши праву руку папером, взяв принесену робопсом смердючу брудну руку двома пальцями, підняв її перед собою. Відвівши її далеко від себе, крутив туди-сюди, розглядаючи.

Рука була важка. Це здивувало Томаса. Його раптом пронизала підозра, що щось тут не те. Він поніс руку у ванну кімнату й поклав у раковину. Брудний і надокучливий пес поспішив за ним, не відстаючи ні на крок.

— Ану йди стань під душ! — гримнув на нього Томас, вже змирившись, що собака повернувся і знову буде його повсякчас дратувати. Десь глибоко в душі він, чесно скажемо, зрадів, що собака повернувся, неушкоджений і «живий», але показувати це цій тварюці чоловік не збирався. — Ти брудний, як п’явка, що вилізла з намулу! Треба змити з тебе це болото.

Томас лівою рукою натиснув кнопку в душі в кутку ванної кімнати — і вода полилася на підлогу, стікаючи у спеціальні дірочки в кахелі. Робопес слухняно став під струмені води, що поступово очищала його боки від намулу.

Томас же тим часом повернувся до вивчення цієї дивної руки. Він також і в раковині пустив воду — і вона поступово змила бруд з руки. Та виявилася штучною. Чи то рукою якогось андроїда, котрий зненацька втратив її, чи то протезом кіборга. І руку цю «втратив» її власник не просто так! Адже була вона вирвана «з м’ясом». Із суглобного згину, де рука приєднувалася до ліктя, стирчали якісь дроти, шматки силіконової шкіри, ще якісь уривки невідомо чого.

Томас похитав головою. Не сподобалася йому ця рука. Складалося враження, що хтось у когось просто насильно відірвав руку. І запах болота зник, як тільки чоловік змив бруд.

Томас повернув руку, щоб добре роздивитися, і побачив, що всередині вона порожня. Тобто, звичайно, не порожня, а забита чимось, буквально наче нашпигована брудними ганчірками. Він почав виколупувати із середини руки ті уривки чогось слизького. І справді, ці ганчірки були схожі на матеріал з пакетів, які продавалися в багатьох супермаркетах і були зроблені зі спеціального, дуже міцного замінника паперу, котрий через певний час чудово самоутилізувався. Отже, минуло не так багато часу після того, як рука потрапила в річку, папір не встиг повністю розкластися...

Томас якраз запхав пальці глибше в руку, щось там намацав, як за спиною почулося тихе скавчання пса. Чоловік зрозумів, що виставлений ним мінімальний цикл для прийняття душу закінчився, і вода перестала текти. Обернувся роздратовано, побачив, що пес чистий і навіть задоволений.

— Що, гарно помитися? Ще хочеш? — спитав він у собаки. — Дзуськи! Я економлю воду! Вистачить із тебе. А просушку не буду вмикати — сам обсохнеш!

Чоловік якраз витягнув свої пальці із порожнини протеза і якось невдало смикнув його. Той раптом перевалився за край раковини і з глухим звуком упав на кахельну підлогу.

— Дзинь, дзинь, дзинь! — почув Томас.

Він вражено завмер, побачивши, як із порожнини руки раптом посипалися золоті монети вперемішку з блискучими невеликими і прозорими камінцями різних форм. Напевно, пакет, в якому вони були замотані і який хтось запхав у цю руку, все-таки прорвався, і вміст тепер лежав біля босих ніг Томаса. Він навіть не взув капці, бо поспішав перевірити свою здогадку. Зрозуміло, що він хотів поглянути, чи це справді протез, як він тоді раптово подумав. І був радий виявити, що це не справжня гнила рука якогось мерця. Але те, що висипалось із цього протеза — його просто приголомшило.

Золоті монети і, напевно, дорогоцінне каміння. Томас не був спеціалістом із коштовних камінців, але інтуїція йому підказувала, що так і є. Він присів навпочіпки, взяв один із камінців і підніс до очей. Неограновані, необроблені алмази — ось на що були схожі ці камінці.

Томас присвиснув.

— Гав, — традиційно сказав робопес і, підійшовши, теж усівся поряд з ошелешеним чоловіком...