Розділ 6. Айя

— Ти станеш головною? Перша дружина Великого Хана — звучить гордо! — з погано прихованою заздрістю вимовила красуня із золотисто-карими очима.

— Таялато, він не Великий Хан, — втомлено виправила подругу Айя. — Лід носить титул своїх предків: конунг. Батько каже, що це для того, щоб не забути, що хольдінги прийшли морем з далекої чужини. Вони іншої крові, тому традиції у них інші. 

— І все одно, ти будеш головною жінкою в його домі, — Таялата, здається, пропустила пояснення повз вуха. — Звісно, з часом він візьме й інших. Добре б вони виявляли до тебе належну повагу. Але ж по-різному буває, особливо, як закохається в одну зі своїх: білих та блідих, мов ті рибини. Може, вмовиш чоловіка обрати когось з нас?

— Конунги не беруть декількох дружин, — Айя задумливо провела пальцями по прикрасі, привезеній у подарунок: ланцюжку з підвіскою у вигляді ластівки з широко розкинутими крилами.

— Маячня! — примружилася красуня. — Чоловік сильний і шляхетний не задовольниться однією дружиною, хоч би якою гарячою і пристрасною вона була. Хіба що він старий і безсилий. Айя, тебе хіба віддають немічному старому?

— Конунг не старий, — вона почала втрачати терпіння.

— Кажуть, у нього не людські очі, — прошепотіла інша подруга. — І що він сам напівмрець. А повернувся з-за межі лише тому, що спокою там не знайшов.

— Ох, дурненька, — ткнула її в бік четверта співрозмовниця, — він же не сам повернувся! Дядько казав, то справа рук його сестри Йорунн. Тієї, що підкорилася злій магії та сама стала відьмою. Душу ночі продала, серце вирізала, вогнем чорним спалила, попіл з вином змішала, а вином бога частувала. Тільки так і вмовила підземного владику Ерлек Кана віддати їй брата, вирвала конунга з пазурів чудовиськ, — вона скорчила моторошну гримасу. — Та тільки конунг вже сам став трохи чудовиськом. Наполовину людина, наполовину демон. Тому й очі в нього мертві.

— Не мертві, а старі. 

— Мовчи вже про те, чого не бачила.

— Ніби ти бачила, сорока балакуча. 

— Мені краще знати, мій дядько вже рік у Вітахольмі служить, а твій досі порпається в глині. 

— Він будує! І дуже непогано. Чула, що сказав пан? За цими мурами вже можна витримати облогу, — ображено фиркнула дівчина.

— І все ж, якщо конунг мертвий на половину, то на яку саме: ту, що зверху, чи ту, що знизу? — задумливо протягнула Таялата. — Якщо зверху, і серце не б'ється, має бути холодний, як крига. Але гірше… — вона кинула на подруг хитрий погляд, — якщо серце живе, а мертве там, ну, ви зрозуміли де. Раптом він і не-чоловік зовсім? Ох, Айя, тоді не заздрю я тобі! Доведеться постаратися, щоб запалити його бажання, а вже про те, щоб самій отримати задоволення, і говорити не варто.

Дівчата присоромлено захихотіли, кидаючи одна на одну косі погляди. 

— З холодним у наметі й під пухнастим хутром не зігрітися…

— ... І вогнем не розтектися…

Айя все більше супилася, аж раптом вскочила та тупнула ногою:

— Та як ви смієте?!

Веселощі обірвалися. Айя гордо розправила плечі:

— Хто ви такі, щоб кепкувати над конунгом Лідом? Який би він не був, він — наш правитель. Воїн, який довів у битві, що гідний і титулу, і поваги аж двох народів. Які ж ви дурепи!

Вона різко видихнула і відвернулася, намагаючись хоч трохи повернути собі належний спокій.

— Тільки-но подивися на себе, — зло фиркнула Таялата, — ще не дружина, а вже володарювати рвешся! Ну-ну! Чи надовго тебе вистачить, як опинишся в ліжку зі немічним? Чи, —  вона теж підвелася й струснула тонкими чорними косицями, — не сумуєш, бо іншого пригледіла, знайшла заміну напівмертвому? Всі ми бачили, як ти на брата конунга дивилася, ледь на шию йому не кинулася. 

Одна з дівчат зойкнула і затиснула рот рукою, друга смикнула красуню за рукав і зашипіла:

— Мовчи! Не варто…

— А що не так? — підняла та брови. — Усі бачили, не я одна. Земля чутками повниться, дійдуть новини до конунга, він сам від неї відмовиться. Брати в дім розпусницю, тримати при собі зрадника? Обох проженуть у шию.

Вона розвернулася і, гордо задерши ніс, вийшла з кімнати. Айя провела її важким поглядом і повернулася до решти подруг:

— Це правда? Вже таке пліткують?!

Дівчата переглянулися і дружно похитали головами.

— Ні.

— Ніхто такого не говорить, не думає навіть.

— Усі радіють, ніхто богів гнівити не стане.

— Не звертай уваги. Конунг одружиться з тобою — і це честь! А Таялата злиться, бо не їй духи роду обличчя водою умивали, коси заплітали. Заздрить. Тільки заздрість завжди цілиться в інших, а ранить себе.

Айя важко зітхнула й опустилася на місце.

— Боюся, цього разу поранити може багатьох, — зітхнула вона.

Дівчата принишкли, не знаючи, що й додати. Знадвору линули приглушені звуки голосів, форкали коні, скрипіли вози. Наречена вирушала до Вітахольму не з порожніми руками, тож за останні три дні слуги збилися з ніг, розкладаючи по возах клунки з одягом, скриньки з прикрасами, господарчий крам та безліч мішків з хутром, килимами та зброєю, що мали стати подарунком конунгу.

Коли у коридорі почулися важкі розмірені кроки, Айя нервово підвелася, обсмикнула одяг та міцно взяла дівчат за руки.