Частина 2

Люди віруючі в дружбу наївні дурні, які вважають що поруч вірний Тавариш. Вони не помітять як застромлять  ніж в спину.           
  Друг - це ворог якого не помітно за маскою приятеля. На полі борюсь тіки я один".
 
 – Команда "Золотий Фенікс" здобуває ще три очки. Вцілому рахунок виглядає так 
48:26  "Смугасті вовки" програють на двадцять два очка. 
– Давайте соберіться!!! Прокричав Діма.
 "І справді, треба зібратись." 
Щойно м'яч потрапив до рук: « Передати? Ні  треба наздогнати зменшивши відрив." Обійшовши двох , підстрибнувши в повітрі кинув м'яч.
 Як тіки мяч залетів в кошик, на обличі засіяла ледве помітна усмішка.
– Трьох очковый, Не вже "Смугасті Вовки " збираються зрівняти рахунки? Але докінця матчу залишилось сімнадцять хвилин.
– Цього досить щоби виграти. Промовив я не слухаючи, що говорить коментатор да Втримуйте їх на їхній частіні. Ігра ожила по новому. 
– Ще один кидок  з середини поля Рахунок 48:32. Неймовірно. 
– Швидко в Перед!! Командир Фенікса проходив в ярість. 
– Відволікся! Пробігаючи вихопив м'яча закидуючи до кошика.
– Через сім хвилин ми зравняємо рахунок. Ще через три виграємо. Проходячи повз ледве чутно промовив я.
  В болівальники затаїли подих безсуперечно впевнені були що виграш застається за « Золотим Феніксом». Але не зараз.
– Неможу в це повірити!! Ще три очки прибавляє Один єдиний їгрок витягуючи  всю комаду. Наскільки довго сможе в такому темпі їграти? Промовив коментатор.
– Діма, далі разом. Витираючи обличя промовив я.
– Зрозумів. Влад Задав темп грі! Так і продовжуємо! 
 Команда почала бігати по полю недаючи противниквм грати.  
Один за одним в кошик залітали м'ячи 
Рахунок змінився: 48:46
– Зараз вони спробують закинути трьох очковий. Якщо зак нуть ми програємо. Три хвилини! Захищайте кільце!
– Дім я відам м'яч на середині поля, провиди до кільца і попади в квадрат, Дейв в цей момент готуйся зробити підбір, і віддати мені.
 – Закрийте Сьомого! Три чоловіка налеті недаючи передати.
– Зараз! Підстрибнувши, націлився на кошик. Заним підстрибнули ще двоє. Мяч полетів в праву сторону, суперники ні як не чекали такого ходу.
Проходячи без особливих перешкод. Закинув м'яча. 
– Підбір!!! Більшість команди повернулась до кошика.
– Влад! Передавши понизу. Крикнув Дейв.
–Піймав. Стрибнувши з останіх сил, вздихаючи. Кидаючи, прямо в ціль.
Пролунав свисток, зароховуючий кидок і оповіщающій про кінець мача.
–« Смугасті Вовки» Виграли, вони переходять до чверть фіналу.
– Дякую за гру, я капітан команди Денис. Простягаючи руку промовив він.
– Я не капітан, тобі краще зним говорити. Показавши головою на Діму.
– Ти мене зацікавив. Чому всю гру ти нічого не робив?
– Вибач, просто хотілось трохи добавити фарб в гру. Правда чудово зіграли? Усміхнувшись пішов до вбиральні.
– Влад від святкуємо? Сьогодні була най краща гра, Ще трохи програли би, але змогли виграти. 
– Вибачте, не маю часу. 
– Так ти жодного разу знами не тусував! Промовив обурено Ден.
– У мене є справи. Взуваючи білі кросівки відповів я.
– Важливіші ніж команда? 
– Заспокойтесь!
– Кеп, він постійно в окремо від нас, не вже він думає, що може бути частиною команди пропускаючи всі збори?
Не промовивши ні слова, пішов до виходу.
– Ей стій! 
–Мене нудит від ваших балочок. Ви і близько не розумієте суті баскетболу. Як ви можете називатись командую?  Спокійним тоном мовив я покидаючи роздягальню, направився до виходу.
– І що він уявив про себе?
– Не слова більше! Він правий. Як би  непочав грати в  кінці гри, ми би так і не зменшили відриву! Без нього наша команда програє в першому ж мачі. Влад приносить більшу частину балів ніж ми всі в купі. До тогож кожна гра для нього важлива.

«Чверть фінал, ще трохи. Треба бути готовим...»  Йдучи роздумував Влад розглядаючи уважно кожного з прохожих немов сподівався встрітити когось з знайомих.
 Проходячи дорогогу помітив бігборд з написом: « Давай Змінимо світ разом, пітримуй СФЕРУ»
  «Невже справді вони зайдуть в політичний світ?»
    «Сфера–  це одна з передових компаній світу. За рік відкритя вирвались на світовий ринок. До тогож  більша частина компаній с передових технологій перешли під їх контроль. Головний офіс знаходиться в Штрасбургзі, ще Девять в різних країнах світу, в тому числі і Київ. Надаючи  пітримку владі в поширині Інплантів ну або як ще говорять чипи, вживаючи під шкіру людей їхні ж дані.
– Чого такий похмурий? Легенько вдаривши по плечу промовила Алля.
– Трохи замислився. Посміхаючись у відповідь.
– вибач що не прийшла? 
– Саподіваюсь, на наступний раз прийдеш.
– Обов'язково. Ти можеж хоч трохи відволіктися від гри?
–Так, хвилину. Знову затихли. 
–Дивись сніг. Внезапно зупинившись стояла тримаючи лодоні перед собою, наблюдаючи як падают сніжинки і тают від тепла. 
– І справді, дивлячись в небо, повернувшись в її бік, в цю хвилину вона здавалась досить милою.