Справи з бізнесом і бесоні думки Елізи

Аркан Вулф спустився широкими сходами вниз, його кроки відлунювали по мармуровій підлозі холу — рівномірні, важкі, але не гучні. Маска вовка залишалася щільно на обличчі, срібні візерунки ледь відблискували в м’якому світлі настінних світильників. Він відчував легку втому в плечах після довгого дня, але розум був ясним і зосередженим. Повітря в маєтку було свіжим, з легким ароматом лаванди від автоматичних ароматизаторів.

Він увійшов до головної зали — великої робочої кімнати, яку використовував як особистий кабінет. Стіни тут були обшиті темним деревом і заставлені високими книжковими шафами з реальними томами та голографічними архівами. Посередині стояв масивний стіл з чорного полірованого каменю, а над ним — велика голографічна панель, що зараз була вимкнена. На столі лежало багато паперів: справжніх, паперових документів у тонких теках, роздрукованих звітів, голографічних планшетів і кількох старих пергаментних контрактів, які він любив переглядати вручну. Світло від настільної лампи з теплим жовтим відтінком падало на них, створюючи м’які тіні.

Аркан сів у велике шкіряне крісло, яке тихо скрипнуло під його вагою. Він зняв рукавички, поклав їх акуратно збоку, і почав розбирати документи один за одним, повільно перегортаючи сторінки. Його пальці ковзали по паперу з легким шурхотом.

Перший звіт — від директора шахт на північному хребті Велорії. Проблема: затримки поставок рідкісних мінералів через страйк робітників. Причина — підвищення радіаційного фону після недавнього технічного збою на одному з бурових комплексів. Аркан задумався, потираючи підборіддя під маскою. Потрібно відправити туди незалежних інспекторів і запропонувати компенсацію... але не надто велику, щоб не створити прецедент. Він зробив нотатку на окремому планшеті червоним маркером.

Другий документ — фінансовий звіт від юридичного відділу. Конкуруюча корпорація «Нова Зоря» намагається оскаржити права на один з родовищ через старий спір про кордони. Сума потенційних втрат — понад 40 мільйонів крон. Аркан нахилився ближче, читаючи дрібний шрифт. Треба активувати зв’язки в Сенаті Велорії... і, можливо, запропонувати їм альтернативну угоду в іншому секторі.

Він читав далі, повністю занурюючись у роботу. Час від часу брав ковток води з графина, що стояв на краю столу. Думки його були чіткими, стратегічними: кожна проблема розкладалася на кроки, ризики, можливі вигоди. Маска трохи обмежувала периферійний зір, але він звик до цього.

Тим часом у кімнаті Елізи

Еліза сиділа в м’якому кріслі, підтягнувши коліна до грудей, і дивилася у велике вікно. Ніч за склом була тихою — лише легкий шелест листя в штучному лісі та далеке мерехтіння вогнів Люмінари. Вона довго не могла встати. Сльози вже висохли, залишивши лише солоний слід на щоках. Кімната була надто красивою, надто спокійною. Це лякало її більше, ніж грубість.

Вона встала, підійшла до гардеробної і повільно перебрала одяг. Все нове, м’яке, її розміру. Вона зняла свою стару куртку і сукню, залишившись у білизні, і одягнула нову домашню сукню — легку, кремову, що приємно облягала тіло. Тканина була прохолодною і водночас теплою. Еліза підійшла до дзеркала і довго розглядала себе. Що я тут роблю?..

Потім вона лягла на ліжко. Матрац обійняв її тіло, подушки були неймовірно зручними. Але сон не йшов. Вона крутилася, думаючи про батьків, про десять мільйонів, про чоловіка в масці вовка. Голос його здавався знайомим у якомусь далекому кутку пам’яті, але вона не могла вхопити спогад.

Через годину вона встала, накинула халат і тихо відчинила двері кімнати. Коридор був порожнім і тихо освітленим. Вона пройшлася босоніж до сходів, прислухаючись. Десь внизу чувся ледь чутний шурхіт паперів і тихе гудіння. Еліза не наважилася спуститися. Замість цього вона повернулася, попросила слугу який з’явився майже відразу принести їй чаю з м’ятою. Слуга вклонився: Звичайно, госпожа. Ще щось?

Вона попросила ще й книгу — щось легке, романтичне. Через десять хвилин їй принесли гарячий чай і старий паперовий томик Шепіт Зірок— класичний велорійський роман. Еліза сиділа в кріслі, пила чай маленькими ковтками гарячий, ароматний, з легкою солодкістю меду і намагалася читати, але думки постійно поверталися до чоловіка в масці. Хто він? Чому я? Чому зараз?

Вона не намагалася тікати цієї ночі — занадто втомилася і занадто налякана незнайомим місцем. Але в голові крутилася думка про завтрашній день і ті три спроби вгадати ім’я.

Аркан все ще сидів у залі, перебираючи документи. Годинник на стіні показував вже глибоку ніч. Він відчував, що Еліза не спить — одна зі службових систем маєтку тихо сповістила про рух у її крилі.