Глава 73. Маленька таємниця

За вікном ще тільки починало світати.

Вона обережно вибралася з ліжка, щоб не розбудити чоловіка.

Учорашня думка не давала їй спокою.

«А якщо це правда?..»

Вона підійшла до календаря в телефоні й ще раз переглянула дати.

Серце закалатало.

Затримка була вже кілька днів.

Раніше через напружену роботу таке іноді траплялося, тому вона не надавала цьому великого значення.

Але тепер...

Нудота.

Втома.

Різка реакція на запахи.

Усе складалося в одну картину.

Єва глибоко вдихнула.

— Спочатку треба переконатися, — тихо прошепотіла вона сама собі.

Після сніданку Дем'ян уже збирався їхати до офісу.

— Ти точно добре почуваєшся?

Він уже втретє ставив це запитання.

Єва усміхнулася.

— Так. Не хвилюйся.

— Якщо стане гірше — одразу телефонуй.

— Домовилися.

Він поцілував її в чоло.

— Бережи себе.

— І ти.

Коли двері зачинилися, Єва ще кілька хвилин стояла в передпокої.

Потім узяла сумку й вийшла з дому.

Вона зайшла до аптеки.

На кілька секунд завмерла перед полицею.

Ніколи раніше їй не доводилося купувати тест на вагітність.

Фармацевт привітно усміхнулася.

— Вам допомогти?

Єва трохи ніяково кивнула.

— Так... будь ласка.

За кілька хвилин вона вже виходила з пакетом у руках.

«Чому я так хвилююся?»

Здавалося, що навіть перехожі можуть здогадатися, що лежить у її сумці.

Вона тихо засміялася сама до себе.

«Дурниці...»

Увесь день на роботі вона майже не могла зосередитися.

Кілька разів ловила себе на тому, що читає один і той самий документ.

Олена уважно подивилася на неї.

— Єво...

— Так?

— Ти сьогодні зовсім не схожа на себе.

— Просто трохи замислилася.

— Сталося щось хороше чи погане?

Єва на мить замовкла.

— Поки що... не знаю.

Але дуже сподіваюся, що хороше.

Увечері вона повернулася додому раніше за Дем'яна.

На кухні стояла тиша.

У квартирі нікого не було.

Єва дістала з сумки маленьку коробочку й поклала її на стіл.

Довго дивилася на неї.

«А якщо ні?..»

«А якщо так?..»

Вона відчула, як почали тремтіти руки.

Саме в цей момент задзвонив телефон.

На екрані висвітився напис:

«Дем'ян ❤️»

— Привіт, — почувся його теплий голос. — Я трохи затримаюся. Приїду приблизно за годину.

— Добре.

— Як ти?

— Уже краще.

— Точно?

— Так.

Вона усміхнулася, хоча він цього не бачив.

— Чекаю на тебе.

— І я вже хочу бути вдома.

Після розмови вона ще раз подивилася на коробочку.

Потім рішуче взяла її до рук.

— Досить хвилюватися...

Треба дізнатися правду.

Єва повільно пішла до ванної кімнати.

За зачиненими дверима вирішувалося те, що могло назавжди змінити їхнє життя.

А в іншому кінці міста Дем'ян навіть не здогадувався, що вже за кілька хвилин його світ може стати зовсім іншим.