Глава 68. Важливе рішення

Принаймні вголос.

Але час від часу Єва ловила себе на тому, що переглядає фотографії квартир у телефоні.

А Дем'ян непомітно відкривав сайти з нерухомістю між робочими зустрічами.

Вони не поспішали.

Хотіли зробити все правильно.

Одного ранку Дем'ян зайшов до кабінету Єви з незвично гарним настроєм.

— Є дві новини.

Вона усміхнулася.

— Починай із хорошої.

— Обидві хороші.

— Тоді з першої.

Він поклав на її стіл теку.

— Новий відділ, який ти очолюєш, показав найкращі результати за останні пів року.

Єва здивовано підняла очі.

— Серйозно?

— Абсолютно.

Рада директорів у захваті.

Вона не стримала усмішки.

— Це заслуга всієї команди.

— Саме тому ти хороший керівник.

Ти ніколи не привласнюєш чужі заслуги.

Єва відчула, як у грудях стало тепло.

Похвала від Дем'яна завжди була для неї особливо цінною.

— А друга новина? — нагадала вона.

Він трохи помовчав.

— Нам запропонували придбати офісну будівлю.

— Це ж чудово!

— Так.

Але це означає великі витрати.

І мені доведеться кілька місяців працювати значно більше.

Єва уважно подивилася на чоловіка.

— Ти боїшся, що ми знову почнемо бачитися лише пізно ввечері?

Він чесно кивнув.

— Так.

Після нашої першої сварки я пообіцяв собі, що цього не допущу.

Єва підійшла до нього.

— Послухай мене.

Він уважно дивився їй в очі.

— Є різниця між тим, коли людина забуває про сім'ю...

І коли вона працює заради майбутнього цієї сім'ї.

Я цю різницю бачу.

І довіряю тобі.

Дем'ян полегшено видихнув.

— Дякую.

— Але в мене є одна умова.

— Яка?

— Щосуботи — жодної роботи.

Що б не сталося.

Він засміявся.

— Це наказ?

— Саме так.

— Добре.

Погоджуюся.

Того вечора вони поїхали дивитися квартиру ще раз.

Менеджер упізнав їх і привітався.

— Раді бачити вас знову.

Цього разу вони уважніше роздивлялися кожну кімнату.

Єва вже уявляла, де стоятиме книжкова шафа.

Дем'ян подумки планував робочий куточок.

Вони разом вийшли на балкон.

Сонце повільно сідало за дерева.

— Гарно, — тихо сказала Єва.

— Дуже.

Він повернувся до неї.

— Я хочу поставити тобі одне запитання.

— Яке?

— Ти готова, щоб це стало нашим домом?

Вона подивилася навколо.

На парк.

На світлі кімнати.

На чоловіка, який стояв поруч.

І зрозуміла, що справа зовсім не в квартирі.

— Так.

Бо дім — це не стіни.

Це людина, з якою ти їх наповнюєш.

Дем'ян усміхнувся.

— Тоді завтра починаємо оформлення.

Єва обійняла його.

У цей момент вони обоє відчули, що відкривають ще одну важливу сторінку свого життя.

Вони більше не просто мріяли про майбутнє.

Вони почали його будувати.