Глава 56. День, який усе змінив

Запрошення були розіслані.

Ресторан заброньований.

Фотограф і ведучий підтвердили дату.

Здавалося, усе поступово ставало на свої місця.

Навіть на роботі стало трохи спокійніше.

Новий відділ, який очолювала Єва, уже почав працювати.

І хоча вона хвилювалася перед першою нарадою, усе пройшло навіть краще, ніж вона очікувала.

Після зустрічі Дем'ян зайшов до її кабінету.

Тепер у неї був власний кабінет.

І щоразу, переступаючи його поріг, він відчував гордість.

— Можна?

Єва підняла голову від документів.

— Для генерального директора — завжди.

Він усміхнувся.

— Я чув, як пройшла нарада.

— І?

— Кажуть, нова керівниця дуже вимоглива.

Єва театрально зітхнула.

— Це я від когось навчилася.

— Справді? І від кого ж?

— Від одного дуже серйозного чоловіка.

Вони обоє засміялися.

Того ж вечора вони поїхали до Оксани.

Мама Єви вже майже повністю одужала й наполягла, що приготує вечерю сама.

— Ви обоє схудли, — невдоволено сказала вона, ставлячи на стіл гарячі вареники.

— Мамо, ми нормально їмо, — засміялася Єва.

— Не вірю.

Дем'ян підтримав гру.

— Пані Оксано, сперечатися з вами небезпечно, правда?

— Дуже.

Тому краще їжте.

За столом було тепло й затишно.

Вони сміялися, згадували кумедні історії з дитинства Єви.

Дем'ян із захопленням слухав, як вона колись принесла додому пораненого їжака й намагалася лікувати його ложкою.

— Це неправда! — засміялася Єва.

— Правда, — підморгнула мама.

— Ти навіть ім'я йому придумала.

— Мамо...

— Що? Скоро він стане моїм зятем.

Нехай знає всю правду.

Усі троє розсміялися.

Коли вони вже збиралися їхати, Оксана несподівано покликала Дем'яна на кухню.

Єва залишилася в кімнаті, збираючи посуд.

— Хотіла поговорити з вами без неї, — тихо сказала Оксана.

Дем'ян уважно подивився на неї.

— Слухаю.

Вона кілька секунд мовчала.

— Єва дуже сильна дівчина.

Але коли їй боляче, вона часто мовчить.

Не тому, що не довіряє.

А тому, що боїться бути тягарем.

Він кивнув.

— Я вже починаю це розуміти.

— Тоді пообіцяйте мені одну річ.

— Яку?

— Якщо помітите, що вона закривається в собі... не відступайте.

Поговоріть із нею.

Навіть якщо вона казатиме, що все добре.

Дем'ян серйозно подивився на майбутню тещу.

— Обіцяю.

Оксана тепло усміхнулася.

— Тоді я спокійна.

Дорогою додому Дем'ян майже не говорив.

— Про що замислився? — запитала Єва.

Він усміхнувся.

— Про те, яка в тебе чудова мама.

— Вона тебе про щось просила?

Він на мить задумався.

— Так.

— І про що?

— Сказала берегти тебе.

Єва притулилася головою до його плеча.

— Знаєш...

— Що?

— Мені здається, вона вже любить тебе так само, як і мене.

Дем'ян тихо засміявся.

— Це велика відповідальність.

— І ти чудово з нею справляєшся.

Попереду на них чекав останній місяць перед весіллям.

І жоден із них ще не здогадувався, що найважливішим випробуванням стануть не святкові клопоти, а вміння залишатися командою навіть у найнеочікуваніші моменти.