Глава 54. Підготовка

Першою думкою була не робота.

Не справи.

Не зустрічі.

Вона усміхнулася, глянувши на свою ліву руку.

На безіменному пальці мерехтіла каблучка.

— Це не сон... — тихо прошепотіла вона.

Телефон завібрував.

Дем'ян: «Доброго ранку, майбутня дружино.»

Єва не стримала усмішки.

Єва: «Доброго ранку, майбутній чоловіче.»

За кілька секунд прийшла відповідь.

Дем'ян: «Уже сумую.»

Вона засміялася.

Єва: «Ми побачимося менш ніж за годину.»

Дем'ян: «Це все одно довго.»

Вона похитала головою.

«І це той самий чоловік, якого всі вважали холодним?»

В офісі новина поширилася швидше, ніж вони очікували.

Першою до Єви підбігла Олена.

— Покажи!

Єва розгублено кліпнула.

— Що?

— Каблучку, звісно!

Єва засміялася й простягнула руку.

Олена захоплено зітхнула.

— Вона неймовірна!

— Дякую.

— І коли весілля?

— Ми ще не вирішили.

Олена хитро усміхнулася.

— Пане Орлов!

Дем'ян визирнув із кабінету.

— Так?

— Вітаю!

Він усміхнувся.

— Дякую.

— Я ж казала, що між вами щось є.

Єва почервоніла.

Дем'ян лише безпорадно розвів руками.

— Виявляється, приховувати ми не вміємо.

Того ж дня Дем'ян офіційно повідомив колектив про їхні стосунки.

У конференц-залі панувала незвична тиша.

— Хочу повідомити вам особисто, щоб не було чуток.

Так, ми з Євою заручені.

Однак це не вплине на роботу компанії.

Найближчим часом Єва очолить новий відділ, рішення про який уже затверджене радою директорів.

Усі кадрові зміни відбуватимуться прозоро.

Після короткої паузи зал вибухнув оплесками.

Хтось почав вітати їх.

Хтось жартував.

І лише тепер Єва остаточно видихнула.

Найважчий крок був позаду.

Увечері вони сиділи в її квартирі, пили чай і складали список справ.

— Треба вибрати дату.

— Знайти зал.

— Запросити гостей.

— Вибрати фотографа.

— І не посваритися через дрібниці, — усміхнулася Єва.

Дем'ян засміявся.

— Це найскладніший пункт.

— Думаєш?

— Упевнений.

Єва легенько штовхнула його ліктем.

— Не перебільшуй.

Він узяв її долоню.

— Знаєш...

— Що?

— Мені байдуже, яким буде весілля.

Великим чи маленьким.

Головне, щоб наприкінці дня ти стала моєю дружиною.

Єва відчула, як серце знову затремтіло.

— А мені хочеться, щоб цей день ми згадували все життя.

— Так і буде.

Вона поклала голову йому на плече.

Попереду чекало багато турбот.

Безсонні вечори.

Вибір сукні.

Запрошення.

Десятки рішень.

Але вперше всі ці клопоти здавалися не виснажливими.

А щасливими.

Бо кожен із них наближав той день, коли вони офіційно стануть чоловіком і дружиною.