Глава 19. Головний біль і спалах ревнощів

Вечір у маєтку видався напруженим. Адріан спустився до їдальні блідий, із темними тінями під очима — похмілля після літрів випитого віскі та нічних роздумів давалося взнаки. Головний біль пульсував у скронях, а кожен рух віддавався тупим болем.

За столом уже сиділи Еліна та Марк. Охоронець поводився напрочуд вільно, зовсім не зважаючи на присутність господаря дому. Коли Еліна підійшла до свого місця, Марк миттєво підскочив, галантно підсуваючи їй стілець, і з теплою усмішкою налив у її келих вино. — Обережно, Еліно, сьогодні вино особливо гарне. Здається, воно ідеально пасує до твого настрою, — промовив він із легким фліртом у голосі, зовсім не соромлячись Адріана.

Адріан сидів на іншому кінці столу, стиснувши виделку так, що пальці збіліли. Його нудило не лише від алкоголю, а від того, як Марк дивився на Еліну. «Він просто охоронець, чорт забирай! Як він сміє?» — крутилося в голові. Але Адріан стримувався, намагаючись тримати обличчя і вдавати, що йому байдуже.

Крапля переповнила чашу терпіння за хвилину, коли Марк розповів якийсь невигадливий жарт, і Еліна відповіла йому дзвінким, щирим сміхом, кинувши на охоронця м’який, доброзичливий погляд.

Для Адріана це стало ударом під дих. Біль у голові різко посилився, перетворившись на спалах. Він різко відсунув стілець, вирішивши негайно піти до своєї кімнати, щоб не влаштувати скандал прямо тут. Але щойно він зробив кілька кроків, як світ перед очима нахилився — через різкий рух накотив напад запаморочення, і він ледь втримався на ногах, спершись рукою об стіну.

Еліна миттєво помітила, що з ним щось не так. Забувши про Марка та вечерю, вона швидко піднялася з-за столу і підійшла до нього. — Адріане? — її голос пролунав стурбовано. Вона обережно взяла його за лікоть, підтримуючи. — Не чіпай мене, я в порядку, — процідив він крізь зуби, намагаючись відсахнутися, але ноги ледь тримали його. — Ой, та замовкни, містер Неадекват, — тихо й рішуче сказала Еліна, міцніше обхоплюючи його за талію і закидаючи його руку собі на плече. — Ти зараз не в тому стані, щоб вередувати. 

Вона впевнено повела його наверх, до спальні. Кожен крок давався Адріану важко, але дотик її тіла, її тепло і цей легкий аромат парфумів діяли на нього сильніше за будь-які ліки. Вона поклала його на диван і він безсило відкинувся на подушку,  заплющивши очі.

За кілька хвилин Еліна повернулася з склянкою холодної води та знеболювальним. Вона сіла пооуч, обережно підняла його голову і допомогла випити таблетки. Її пальці випадково торкнулися його чола — шкіра була гарячою.

Адріан дивився на неї крізь напівзаплющені очі. Йому було неймовірно приємно відчувати цю турботу, знати, що вона кинула все заради нього. Але водночас усередині все кипіло від люті. — Нащо ти прийшла? — хрипло спитав він, стискаючи простирадло. — Іди до свого Марка. Він же так гарно за тобою доглядає... Тобі ж, здається, це подобається.

Еліна завмерла, а потім її обличчя трохи змінилося — від тривоги не залишилося й сліду, поступившись місцем роздратуванню. — Ти неможливий, Адріане, — кинула вона, ставлячи склянку на тумбочку. — Навіть коли ти ледь живий, ти умудриляєшся вигадувати дурниці й ревнувати на рівному місці. 

Вона різко розвернулася і вийшла з кімнати, грюкнувши дверима.

Адріан залишився лежати в темряві. Голова все ще розколювалася, але тепер до фізичного болю додавалося ще одне усвідомлення: Марк став загрозою, яку він більше не міг ігнорувати. І найголовніше — Еліна не була до цього байдужою.