Глава 13. Вечірка

Вечірка в маєтку Вордславів не була гучною — лише коло найближчих друзів, колег по бізнесу та кілька дівчат із їхнього кола, які постійно намагалися привернути увагу Адріана. У залі грала приглушена музика, повітря було насичене ароматом дорогого парфуму та віскі.

Еліна почувалася дивно серед усіх цих багатих людей у брендовому одязі, але, на подив Адріана, вона трималася впевнено. Вона не намагалася здаватися кращою, ніж є, і це притягувало погляди.

Вони сиділи невеликою компанією: Адріан, Еліна та Лео. Навколо них постійно змінювалися обличчя, хтось підходив, хтось ішов, але Адріан майже не відпускав руку Еліни, демонструючи всім свою «власність».

— Еліно, ну скажи, — Лео з цікавістю спостерігав за нею, поки інші друзі щось жваво обговорювали неподалік. — Невже такий скарб, як ти, весь цей час був ніким не зайнятий?

Еліна розсміялася, відпиваючи вино.

— Навпаки. У мене був лише один шкільний роман, який закінчився... ну, скажімо так, вельми передбачувано. Мене покинули прямо на випускному. З того часу я зрозуміла, що мріяти про «принців» — марна справа. Я хочу бути дизайнером, розумієте? І не просто малювати ескізи для еліти, яка не знає ціни грошам. Я хочу створювати одяг для звичайних дівчат.

Адріан, який до цього мовчав, уважно вдивлявся в її обличчя.

— Це гідна мета, — тихо сказав він.

Лео, вже трохи захмелілий, не втримався:

— Та він у нас колись теж мав плани на життя, поки одна краля не покинула його прямо перед весіллям. Така травма, що він...

— Лео, досить, — голос Адріана став різким, як удар батога. Він випрямився, відставляючи келих. — Давайте не про це. Давайте краще танцювати.

Вечір плавно перейшов у ніч. Гості почали розходитися, музика стала тихішою, і врешті-решт у величезній вітальні залишилися тільки вони троє, а потім і зовсім двоє. Виснажені алкоголем і довгим днем, вони навіть не помітили, як опинилися в спальні.

Адріан просто звалився на ліжко, не роздягаючись, Еліна притулилася до його плеча, шукаючи тепла в напівтемряві, і через мить вони вже спали, забувши про всі правила контракту.

Ранок зустрів їх головним болем. Адріан прокинувся першим. Його рука лежала на її талії, а її волосся лоскотало йому підборіддя. На мить його серце пропустило удар — це відчуття було настільки «правильним», що йому стало страшно.

Він різко відсахнувся, ледь не впавши з ліжка. Еліна розплющила очі, виглядаючи зовсім розгубленою.

Адріан миттєво підвівся, натягнув маску холоду і навіть не подивився на неї.

— Це було наслідком алкоголю, — відкарбував він.  — Сподіваюся, цього більше не повториться. У нас попереду ще купа справ.

Він вийшов, грюкнувши дверима. Еліна лежала в ліжку, дивлячись у стелю. Її серце калатало, але не від злості, а від того, як сильно він злякався цієї близькості. «Ти боїшся, Адріане, — подумала вона. — Ти боїшся того, що я тобі подобаюсь».