Глава 9. Підготовка до вечері

День перед вечерею був схожий на натягнуту струну. Еліна прокинулася з відчуттям, що сьогодні вона ввійде у світ, який їй чужий, і в якому її, швидше за все, розірвуть на шматки. А Адріан… Адріан з ранку був зосередженим до болю, уникаючи її поглядів, наче вона була носієм вірусу.

Поїздка в магазин перетворилася на психологічну дуель. У машині панувала тиша, але вона була «заряджена». Марк, який впевнено кермував, час від часу дозволяв собі легкі коментарі про те, як добре Еліні пасує сонячне світло, на що Адріан лише міцніше стискав щелепу.

У бутіку почалася справжня вистава. Адріан поводився як суворий критик. Він відкидав варіанти один за одним.

— Занадто просто. Ти виглядаєш у цьому як студентка на іспиті, — казав він про небесно-блакитну сукню.

— Цей колір підкреслює її очі, — м'яко вставляв Марк, стоячи трохи позаду.

Адріан кидав на охоронця погляд, сповнений крижаної зневаги, але мовчав. Еліна ж відчувала себе пішаком у їхній грі, і це дратувало її дедалі сильніше. Вона ловила на собі погляди Адріана: іноді вони були довгими, майже вивчаючими, але щойно вона зустрічала його очі — він відвертався, наче його спіймали на чомусь непристойному.

Еліна теж не залишалася в боргу. Вона ловила себе на тому, що занадто часто поглядає на його руки, на те, як напружуються його плечі під дорогою тканиною піджака. «Він такий же гравець, як і я, — думала вона, виходячи з примірочної в черговому вбранні. — Але чому він так завзято намагається переконати нас обох, що це лише бізнес?»

Нарешті, консультантка принесла ту саму сукню — глибокого відтінку «нічне небо», з відкритою спиною і лініями, що підкреслювали кожен вигин.

Коли Еліна вийшла до них, у магазині раптом стало тихо. Навіть Марк на мить припинив свою «фліртуючу» посмішку. Адріан стояв біля великого дзеркала. Він не сказав ні слова. Він просто дивився на її відображення таким поглядом, що Еліні здалося, ніби її шкіра вкривається мурашками.

Він підійшов повільно, майже по-хижацькому.

— Я допоможу, — коротко кинув він, вказуючи на складну систему шнурівки на спині.

Еліна повернулася спиною, відчуваючи його присутність як фізичний тиск. Коли його холодні пальці торкнулися її шкіри, щоб затягнути вузол, вона затамувала подих. Його дотики були точними, майже хірургічними, але в них відчувалася дивна тремтлива обережність. Він возився з тканиною довше, ніж було потрібно, ніби насолоджуючись цією забороненою близькістю.

Адріан дивився на неї через дзеркало. Його очі потемніли. Потім, не зводячи з неї погляду, він повільно витягнув шпильки з її зачіски.

— Так краще, — прошепотів він так близько, що вона відчула тепло його дихання на своєму вусі.

Він прибрав пасмо волосся з її плеча, і його пальці затрималися на гарячій шкірі. На мить він втратив контроль — його губи торкнулися її плеча в короткому, власницькому поцілунку, який не залишав місця для сумнівів: він бачив, як на неї дивиться Марк, і він поставив свою «мітку».

Еліна здригнулася, намагаючись не видати свого хвилювання. А потім він відступив, миттєво ставши крижаним.

— Ми беремо цю сукню. Я чекаю в машині. Не змушуй мене занадто довго чекати.

Він вийшов, навіть не озирнувшись, а Еліна залишилася стояти перед дзеркалом, розгублена, з палаючим плечем і серцем, що зрадницьки калатало об ребра.