Минуло три роки з моменту, як не стало матері. Для Аманди це був болісний період трауру, втрати і змін. Але вона не дозволила собі зламатися, бо поруч була Ліза — її молодша сестра, яку треба було годувати, вдягати, підтримувати.
Аманда працювала де тільки могла: офіціанткою, кур’єркою, помічницею в офісі. Життя було важким, але вона трималася. Одного дня, гортаючи вакансії в інтернеті, вона натрапила на оголошення: “Ювелірна компанія шукає персонал”. Не довго думаючи, вона записалася на співбесіду.
Як потім жартували самі працівники компанії — Аманді просто «крупно повезло». Її перевірили, поспілкувалися з нею — і, вражені її харизмою, грамотністю та манерами, призначили на посаду менеджера компанії.
...
Того вечора Аманда та Ліза сиділи за столом на кухні. Сімейна вечеря, нехай і проста, була для них чимось особливим.
— Як справи в школі? — запитала Аманда, нарізаючи салат.
— Та нічого грандіозного, — відповіла Ліза. — Просто ця школа інша. В кінці року — екзамени.
Аманда задумалась і глянула на сестру:
— Тобі потрібні репетитори? Може щось підтягнути?
— Так… — нерішуче кивнула Ліза. — Математику і право.
— Добре. Я знайду хороших репетиторів.
Наступного ранку Аманда прокинулася з посмішкою. Вона вдяглася, зробила каву і вирушила на улюблену роботу. Працювати у ювелірному магазині їй подобалося — вона наче потрапила в інший світ: витончений, блискучий, спокійний.
Щойно вона зайшла до офісу, як почула знайомий голос:
— Амандо! — грізно гукнув її бос. — Сьогодні до нас прийде одна молода пара. Вони просили допомогти їм вибрати обручки.
— Добре, — кивнула вона з професійною усмішкою.
Вона навіть не уявляла, хто ці клієнти...