Розділ 9: Гірке прощання

Розділ 9: Гірке прощання

Ранок. Будильник дзвонив нав'язливо й гучно. Аманда прокинулася з відчуттям важкості в грудях. Вона сіла на ліжку, на хвильку задумалася, і раптом згадала: на робочому місці залишилися її особисті документи. Дуже важливі документи.

— Чорт… — пробурмотіла вона, стрибаючи з ліжка.

Швидко вдягнувшись, вона поспіхом вийшла з дому і вирушила в офіс. Пройшовши до знайомого холу, вона відразу відчула на собі важкі, свердлячі погляди співробітників. Її тіло скувало напруження.

— Спокійно… — сказала вона собі під ніс, прямуючи до свого столу.

Знайшовши документи, вона зітхнула з полегшенням. Але не встигла зібратись піти, як з кабінету президента вийшли мати Девіда і сам Девід.

Мати помітила Аманду і миттєво заголосила:

— Ти ще посміла повернутися сюди після того, що ти наробила?!

Аманда різко обернулась і твердо відповіла:

— Після чого?!

Обличчя матері Девіда почервоніло від люті.

— Та як… як ти смієш огризатися?! Де я, а де ти?! Ти хто така?!

Аманда намагалася стримати емоції, але її голос задрижав:

— Я буду з вами розмовляти так, як вважаю за потрібне.

— Амандо! — різко втрутився Девід. — Що за тон?! Я тобі нагадаю: ти говориш зі своїм босом.

Аманда знизала плечима й засміялася гірко:

— Ха-ха-ха! Ти мені не бос. На твоїх очах твоя мати безпідставно вдарила мене. І ти нічого не зробив. Звісно ж… Я ж просто секретарка.

Вона підійшла ближче, глянувши йому просто в очі:

— А ти — найбільш байдужий чоловік, якого я тільки зустрічала. Без серця. Без хребта.

Витягнувши з кишені конверт, вона кинула його Девіду прямо в обличчя.

— Я звільняюся. І знаєш що? Ви ще будете просити в мене допомоги.

Вона повернула голову до матері Девіда, і з холодною посмішкою додала:

— А вам я скажу лише одне: навчіться думати, перш ніж говорити. Ви дуже сумно розповідаєте казки про себе.

Повернувшись, вона пройшла повз них, не озираючись. Перед самими дверима зупинилася й крикнула на весь офіс:

— Arrivederci!