Розділ 3. Неочікуваний шанс

Аманда зайшла до своєї квартири, важко зітхнувши. Вона ще не встигла роздягтися, як задзвонив телефон.

— Доброго дня, — пролунав знайомий голос. — Це ваша орендодавиця. Коли ви плануєте заплатити за квартиру? Ви вже другий місяць не платите.

Аманда закрила очі, спробувавши зібрати думки.

— Я… скоро заплачу… Просто…

— Якщо ви не заплатите цього місяця, можете збирати речі і виїжджати! — різко відрубала жінка і поклала слухавку.

— Трясця! — зірвалася Аманда. — Чорт! Що мені робити?! Мені потрібні гроші!

Вона нервово почала ходити кімнатою, згадуючи події дня. Чому вона так розійшлася? Чому не змогла стриматися? Може, якось вийшло б влаштуватися?..

І тут пролунав ще один дзвінок – з невідомого номера.

— Добрий вечір, мадам, — пролунав спокійний голос. — Це менеджер компанії Mire. Ви сьогодні були у нас на співбесіді й забули своє резюме. Ми просимо вас завтра прийти й забрати його... та обговорити деякі деталі.

— Які деталі? — спантеличено запитала Аманда.

— Вас прийнято на вакансію секретаря президента компанії.

У неї відвисла щелепа.

Наступного ранку Аманда прокинулася з думкою, що їй потрібно виглядати бездоганно. Вона швидко випила чашку кави й пішла у ванну кімнату. Гарячий душ трохи розслабив її, і вона почала приводити себе в порядок. Волосся акуратно уклала у легкі хвилі, зробила непомітний, але елегантний макіяж. Після довгих роздумів вона обрала класичний чорний костюм і блузку ніжного кремового кольору.

О 15:50 вона вже була біля входу в компанію. Глибокий вдих, видих – і вона зайшла всередину. Просторий хол, стильний інтер’єр, люди у ділових костюмах – усе здавалося їй нереальним. Вона підійшла до адміністратора.

— Доброго дня, я Аманда, мене запросили на зустріч.

— Так, звичайно. Секунду, — дівчина усміхнулася й натиснула на кнопку зв’язку. — Вас очікують. Проходьте, будь ласка.

Аманду провели до ліфта, який стрімко піднімався на самий верхній поверх. Вона нервово стискала в руках сумочку, відчуваючи, як прискорюється її серцебиття. «Чому я так хвилююся? Це ж просто робота...»

Ліфт зупинився, і вона вийшла в просторий коридор. Назустріч їй ішов чоловік, якого вона впізнала – менеджер, що дзвонив учора.

— Дорогенька, — усміхнувся він, — потім будуть пояснення й так далі. Просто зайди.

Аманда здивовано глянула на нього, але не надала цьому значення. Вона взялася за ручку дверей, глибоко вдихнула й зайшла всередину.

Просторий кабінет, величезне панорамне вікно, сучасний стильний стіл... Чоловік сидів до неї спиною, вдивляючись у місто.

Аманда щиро посміхнулася й впевнено промовила:

— Доброго дня! Мене звати Аманда, я ваш новий секретар. Рада буду з вами попрацювати.

Чоловік повільно повернувся до неї, і вона завмерла. Очі широко розкрилися від здивування. Це був він.

Той самий чоловік, якого вона вчора назвала самозакоханим істериком. Той самий, на якого вона накричала перед усіма.

Він дивився на неї з легкою посмішкою.

— Ну привіт, — сказав він спокійним, але пронизливим голосом.

Аманда не могла повірити своїм очам. Це якийсь жарт?! Вона на мить навіть втратила дар мови.

— Щось не так? — запитав він, схрещуючи руки на грудях.

Аманда проковтнула клубок у горлі й спробувала взяти себе в руки.

— Просто… я… не очікувала…

Він нахилив голову, уважно її вивчаючи.

— Вчора ти була сміливішою, — промовив він, і його посмішка стала ще більш насмішкуватою.