Розділ 1:Співбесіда, яка все змінила

Звук машин заглушав її кроки. Аманда йшла вулицею, намагаючись стримати хвилювання. Вона відчувала, як серце калатає в грудях – ще одна співбесіда, ще один шанс.

— Доброго ранку, Амандо? — приязно звернулася до неї менеджер компанії.

— Так, це я, — відповіла вона, вирівнюючи поставу.

— Зараз я попрошу всіх претендентів на вакансію адміністратора пройти в залу номер п’ять.

Аманда глибоко вдихнула і рушила до призначеного кабінету. За кілька хвилин перед нею сидів солідний чоловік у дорогому костюмі. Він вивчав її резюме, а потім підняв очі.

— Чому ви вирішили подати заявку в нашу компанію? — запитав він.

Аманда розповіла про свої навички, про те, як довго шукала роботу, про свої прагнення та цілі. Чоловік уважно вислухав, кивнув і сказав:

— Ми з вами зв’яжемося. Дякуємо за ваш час. До побачення.

Вийшовши з офісу, Аманда зітхнула. «Знову ця фраза… Ми з вами зв’яжемося. Це щось означає чи просто ввічлива відмова?»

Увечері вона сиділа вдома з подругою Алісою. Вони пили вино, загорнувшись у пледи, і дивилися якийсь романтичний фільм.

Відволік її телефон. Аманда взяла його, побачила повідомлення і… завмерла.

— Алісо, глянь! Прийняли… Прийняли! — збуджено закричала вона.

Подруга кинула на неї скептичний погляд і взяла телефон з її рук.

— Амандо, не хочу тебе розчаровувати, але… — вона почала читати вголос: — "Шановна пані Амандо, вас не прийнято на роботу через відсутність необхідних навичок"…

Аманда відчула, як всередині піднімається хвиля злості. Її щоки почервоніли.

— Через відсутність навичок?! Вони сиділи переді мною, дивилися в очі і сміялися! Я що, не маю навичок?! — кричала вона, розмахуючи руками.

Від злості вона схопила пляшку і зробила великий ковток просто з горла.

Наступного ранку Аманду розбудив телефонний дзвінок. Вона підняла слухавку, голос ще був сонним:

— Алло…

— Доброго дня! Я менеджер компанії "Mire". Вчора ви подали заявку на вакансію секретаря для президента компанії. Ми хочемо запросити вас на співбесіду сьогодні о 16:00.

Аманда кліпнула очима, намагаючись усвідомити почуте. "Я подавала заявку?" І раптом спогади вчорашнього вечора нахлинули…

— Алісо, скажи мені, будь ласка… — її голос був розмитим і нетверезим. — Чим я така погана, що мене нікуди не беруть?!

Аліса, теж трохи п’яна, засміялася:

— Не знаю… Але з твоїм характером тільки в секретарки! — хихотіла вона, заливаючи в келих чергову порцію вина.

Вони разом, сміючись, заповнили якусь анкету і відправили її.

А тепер… Тепер Аманду чекала нова співбесіда, на яку вона подалася випадково. Але чи був це просто п’яний жарт, чи доля готувала їй щось більше?