Розділ 5

Світло в номері згасло остаточно. Лука мимоволі міцніше стиснув руки Аріанни, але в ту ж мить невидимий потік повітря розвів їх у різні боки, немов розірвану струну.

— Як передбачувано, — голос Даріана пролунав із самої гущавини темряви. — Священник пропонує жертву, дівчина вагається... Невже ви думаєте, що я — герой дешевої п'єси, якого можна перехитрити відмовою від співу?

Даріан матеріалізувався біля дверей. Цього разу він не посміхався. Його постать випромінювала таку силу, що кришталеві келихи на столі вкрилися мережею тріщин.

— Вийди, Луко, — тихо промовила Аріанна, підводячись із крісла.

— Але Арі...

— Йди. Я маю сама це завершити.

Коли двері за священником зачинилися, у кімнаті стало настільки тихо, що було чути, як падає пил. Даріан підійшов до неї впритул. Він більше не тримав дистанцію «менеджера». Його рука, тепер гаряча, як розпечене вугілля, торкнулася її шиї.

— Твій друг має рацію в одному, — прошепотів він, і його срібні очі опинилися навпроти її зіниць. — Я ревную. Але не так, як люди. Я відчуваю, як твоя душа тягнеться до нього, до його світла, до його нудної правильної віри. І це... дратує.

— Ти сам обрав мене, — Аріанна не відвела погляду. — Ти хотів джазу. Хіба джаз — це не свобода? Ти не можеш володіти кожною моєю думкою.

— Можу, — він стиснув її підборіддя. — І я дам тобі доказ. Я втомився від цієї гри в турне. Я втомився ділити тебе з натовпом, який волає твоє ім’я, не розуміючи, чия ти насправді.

Він відійшов до вікна і завмер, дивлячись на нічне небо.

— Я пропоную нову угоду, Аріанно. Без дрібного шрифту. Без хитрощів. Я відпускаю Віктора. Його серце битиметься до глибокої старості, і він ніколи не згадає про хворобу. Я відпускаю Луку — він повернеться до своєї церкви і забуде цей кошмар.

Аріанна затамувала подих.

— А ціна?

Даріан повільно обернувся. Тепер він виглядав не як демон, а як людина, яка щось безповоротно втратила.

— Ти йдеш зі мною. Добровільно. Не через контракт, не через борг батька. Ти станеш моєю королевою в світі, де музика не вмирає, а час — лише слово. Але ти ніколи більше не побачиш сонячного світла і не почуєш голосу Луки.

— Ти хочеш, щоб я полюбила тебе за власним бажанням? — Аріанна гірко засміялася. — Після всього, що ти зробив?

— Любов — це теж свого роду контракт, — Даріан зробив крок до неї. — Іноді вона народжується з ненависті. У тебе є час до кінця завтрашнього виступу. Це буде твій останній концерт у цьому світі. Або ти виходиш на біс і зникаєш зі мною, або... контракт залишається в силі. Батько знову захворіє, а я заберу твою душу прямо на сцені, як тільки згасне останній прожектор.

Наступного вечора зал був переповнений. Це був грандіозний фінал турне. Лука стояв за лаштунками, стискаючи в кишені старий молитовник. Він знав про вибір Аріанни — вона розповіла йому все вранці.

— Не роби цього, Арі, — благав він перед виходом. — Ми щось придумаємо. Бог не залишить нас...

— Бог мовчав, коли тато вмирав, Луко, — Аріанна поправила червону сукню. — А Даріан відповів. Сьогодні я співатиму так, як ніколи раніше.

Коли вона вийшла на сцену, Даріан стояв у тіні куліс. Він дивився на неї з гордістю власника і... з чимось, що нагадувало людський страх почути відмову.

Аріанна підійшла до мікрофона. Вона почала співати блюз — повільний, тягучий, такий болісний, що жінки в залі почали плакати. Це була пісня про дівчину, яка закохалася в саму смерть.

Під час фінального акорду вона подивилася прямо в очі Даріану. Весь зал затих. Вона мала зробити вибір.

Раптом вона відвела мікрофон і прошепотіла в тишу:

— Даріане... Я згодна. Але за однієї умови.

Демон здригнувся. Весь світ навколо них ніби завмер.

— Я піду з тобою, якщо ти... — вона зробила паузу, — якщо ти віддаси мені своє серце. Те справжнє людське серце, яке ти сховав тисячі років тому. Якщо ти знову навчишся відчувати біль — я розділю його з тобою.

Даріан застиг. Це було те, чого він боявся найбільше. Відчути біль означало перестати бути всесильним демоном. Стати вразливим. Стати майже... людиною.

Зал вибухнув аплодисментами, думаючи, що це частина шоу. Але на сцені в цей момент вирішувалася доля не однієї душі, а двох світів.