Розділ 4

Турне містами країни перетворилося на нескінченний вир із блискіток, оплесків та холодного нічного повітря. Аріанна стала сенсацією. Її обличчя було на кожному білборді, а квитки на виступи розкуповували за лічені хвилини. Але для самої дівчини цей тріумф мав присмак попелу.

Даріан тепер не ховався. Він став її «тінню» в буквальному сенсі — елегантний чоловік у дорогому костюмі, який завжди стояв за лаштунками або в першому ряду. Офіційно він був її менеджером, але Аріанна відчувала, як його власність над нею стає дедалі міцнішою.

— Ти сьогодні була надто щирою з тим скрипалем, — кинув Даріан, коли вони повернулися до готелю після чергового аншлагу.

Він стояв біля вікна, розглядаючи вогні нічного міста. Його постать тепер була настільки матеріальною, що Аріанна майже забувала: перед нею не людина.

— Його звати Марк, і він просто допоміг мені з налаштуванням звуку, — втомлено відповіла Аріанна, скидаючи туфлі. — Ти всюди бачиш підвох.

— Я бачу, як вони дивляться на тебе, — Даріан миттєво опинився поруч. Його рухи були швидшими за людський погляд. — Вони обожнюють твій голос, не розуміючи, що він належить мені. Коли ти посміхаєшся їм, ти віддаєш частинку моєї власності.

— Я не твоя річ, Даріане! — спалахнула дівчина.

— Ти підписала папір, Аріанно. Кров’ю, — він провів холодним пальцем по її плечу, і вона здригнулася не лише від холоду, а й від дивної електрики, що пробігла тілом. — Але справа не лише в контракті. Я створив цей голос. Я зробив тебе богинею. І я не збираюся ділити свій шедевр із жодним смертним.

Лука подорожував разом із ними. Він оселився в сусідньому номері, постійно тримаючи напоготові свою віру та старі книги. Він бачив, як Аріанна змінюється: вона стала тоншою, її шкіра здавалася майже прозорою, а очі горіли лихоманковим вогнем під час співу.

Того вечора, коли Аріанна вийшла на автограф-сесію, натовп фанатів ледь не розірвав її на частини. Один молодий хлопець, палкий шанувальник, схопив її за руку, благаючи про спільне фото.

— Ви неймовірна! Я кохаю вашу музику більше за життя! — вигукнув він.

Аріанна хотіла щось відповісти, але раптом відчула, як повітря навколо хлопця згустилося. Даріан, що стояв за два метри, навіть не поворухнувся, але очі його спалахнули сріблом. У наступну секунду хлопець скрикнув і відсмикнув руку — на його долоні миттєво здувся величезний опік, наче він торкнувся розпеченого металу.

— О Боже! Що з вами? — скрикнула Аріанна.

— Все добре... я не знаю... наче струмом вдарило, — прошепотів хлопець, бліднучи.

Охорона швидко відвела фаната, а Аріанна різко обернулася до Даріана. Той лише спокійно поправив манжет сорочки.

— Ти ледь не вбив його! — просичала вона, коли вони залишилися наодинці в ліфті.

— Я лише нагадав йому про дистанцію, — байдуже відповів демон. — Смертні мають знати своє місце. Ти — не для їхніх рук.

— Ти ревнуєш, — раптом зрозуміла Аріанна. Вона підійшла ближче, дивлячись у його нелюдські очі. — Демон, у якого немає серця, ревнує свою здобич до звичайних людей. Хіба це не порушує ваші правила?

Даріан схопив її за підборіддя, змушуючи дивитися на себе. Його дихання пахло морозною ніччю.

— У пеклі немає правил щодо почуттів, бо там немає почуттів. Але ти... ти примушуєш мене відчувати те, що я давно забув. Це не ревнощі, Аріанно. Це жага володіння. Я не дозволю нікому торкнутися того, що коштувало мені зусиль.

Лука спостерігав за цією сценою через прочинені двері ліфта. Він бачив небезпечну близькість між демоном і дівчиною. Його серце стискалося від болю. Він розумів: Даріан не просто забирає її душу, він хоче, щоб вона сама віддала її йому — не через страх, а через це божевільне, магічне тяжіння.

Пізніше того вечора, коли Даріан зник (ймовірно, щоб проконтролювати підготовку наступного залу), Лука зайшов до Аріанни.

— Арі, ми маємо тікати, — шепотів він. — Він божеволіє. Його ревнощі знищать усе навколо. Ти бачила, що він зробив із тим хлопцем?

— Я не можу, Луко. Тато... якщо я піду, він знову помре.

— Я знайшов дещо в книгах, — Лука схопив її за руки. — Є спосіб розірвати контракт без смерті батька. Але ти маєш перестати співати. Назавжди. Ти маєш втратити те, що він так цінує. Якщо твій голос зникне, ти станеш для нього непотрібною.

Аріанна глянула на своє відображення. Без музики вона відчувала себе порожньою. Але дивлячись на Луку, вона бачила єдине світло, що залишилося в її житті.

— Він не відпустить мене просто так, — прошепотіла вона. — Він сказав, що хоче мого кохання.

— Тоді дай йому те, чого він боїться найбільше, — сказав Лука. — Справжню людську відразу.

Раптом світло в номері почало блимати. На стінах з’явилися довгі тіні. Даріан повертався, і він був незадоволений тим, що священник знову занадто близько до його співачки.