Розділ 3

Поки Аріанна намагалася звикнути до постійної присутності холодної тіні за спиною, Лука не збирався здаватися. Він провів усю ніч у підвалі старої семінарії, де зберігалися книги, які рідко виносили на сонячне світло. Його пальці були чорними від пилу, а очі пекли від напруги.

— Кожна угода має ім’я, — шепотів він собі під ніс, гортаючи сторінки «Гримуара Забутих». — Якщо я знайду його справжнє ім’я, я зможу змусити його піти.

Лука знав: демони на перехрестях рідко бувають дрібними бісами. Вони — аристократи пекла, колекціонери душ, які цінують естетику не менше за саму здобич.

На 613-й сторінці він зупинився. Його серце калатало так сильно, що, здавалося, от-от розірве грудну клітку. На пожовклому пергаменті було зображено символ: коло, всередині якого спліталися три змії, утворюючи музичний ключ.

«Даріан Цепеш. Ловець голосів. Той, хто живиться мелодіями людського відчаю. Невидимий, невтомний, непереможний... доки не почує власне ім’я, вимовлене з вірою та ненавистю».

— Даріан... — видихнув Лука.

У ту ж мить свічки в підвалі одночасно згасли. Повітря стало таким холодним, що з рота Луки вихопилася хмаринка пари. У повній темряві почувся знайомий іронічний сміх.

— Ти дуже старанний учень, Луко, — голос Даріана пролунав прямо над вухом священника. — Але читати чужі листи — неввічливо. А шукати справжні імена тих, хто старший за твій рід до десятого коліна — смертельно небезпечно.

Лука швидко намацав у кишені флакон із залишками святої води і різко обернувся, але темрява була порожньою.

— Ти не зможеш її тримати вічно! — крикнув Лука в порожнечу. — Вона не знала, що підписує. Ти обдурив її!

— Я нікого не дурив, — тінь демона на мить згустилася біля книжкової полиці. — Вона хотіла життя батька — вона його отримала. Вона хотіла співати — весь світ тепер біля її ніг. Я — чесний торговець, Луко. А ти... ти просто заздриш. Бо ти можеш лише просити про дива, а я можу їх дарувати.

Тим часом Аріанна сиділа на кухні. Віктор готував сніданок, і аромат смажених грінок мав би заспокоювати, але дівчина не могла відвести погляду від порожнього стільця навпроти. Вона знала, що він там.

— Чому ти не їси, Арі? — запитав Віктор, з турботою дивлячись на доньку. — Ти така бліда. Можливо, той виступ забрав забагато сил?

— Все добре, тату. Просто... я ще не прокинулася.

— Тобі варто більше спілкуватися з Лукою, — усміхнувся батько. — Він хороший хлопець. Вчора він виглядав дуже стурбованим. Ви не посварилися?

Аріанна відчула, як під столом щось крижане торкнулося її щиколотки. Вона здригнулася.

— Ні, тату. Ми просто... розійшлися в думках.

Раптом вхідні двері відчинилися. На порозі стояв Лука. Він був блідий, розпатланий, але в його очах палав такий вогонь, якого Аріанна ніколи не бачила раніше.

— Арі, мені треба з тобою поговорити. Зараз. Наодинці, — сказав він, навіть не привітавшись.

Віктор здивовано підняв брови.

— Луко, синку, заходь, випий кави...

— Ні, Вікторе, вибачте. Це терміново.

Аріанна вийшла до нього в передпокій. Вона відчула, як Даріан невидимим шлейфом проплив повз неї, стаючи між нею та Лукою. Демон поклав руку на плече Луки, і той мимоволі поморщився, наче від болю в суглобах.

— Я знаю його ім’я, Арі, — прошепотів Лука, дивлячись їй прямо в очі.

Аріанна застигла. Повітря в коридорі почало дзижчати від напруги. Вона побачила, як постать Даріана, що раніше була розслабленою, раптом випрямилася. Його очі спалахнули лютим сріблом.

— Не кажи цього, — прошепотіла вона Луці, бачачи, як демон піднімає руку, щоб стиснути горло її друга. — Луко, мовчи, благаю!

— Його звати Даріан! — вигукнув Лука, виставивши вперед старий хрест. — Даріан Цепеш! Відпусти її, нечистий!

Раптовий удар невидимої сили підкинув Луку в повітря і припечатав до стіни. Дзеркало в передпокої розлетілося на тисячу дрібних скалок. Віктор вибіг із кухні, кричачи від жаху, але він бачив лише Луку, що немов прилип до стіни, задихаючись.

— Ти думав, що папірець із книги дасть тобі владу над Керівником Тіней? — голос Даріана став громовим, він став видимим для всіх, але лише як чорний вихор із палаючими очима.

— Припини! — Аріанна впала на коліна, закриваючи голову руками. — Даріане, благаю! Ти обіцяв!

Демон зупинився. Вихор зник, і він знову став елегантним чоловіком у чорному, але тепер від нього виходила така лють, що стіни квартири почали вкриватися інеєм.

— Ти назвала моє ім’я, — прошепотів він, дивлячись на Аріанну. — Твій друг — мрець, Аріанно. Він знає забагато.

— Якщо ти вб’єш його, я ніколи більше не заспіваю жодної ноти! — вона підвела голову, очі її горіли відчаєм. — Я вирву собі язик, Даріане! Твій контракт стане порожнім папером!

Даріан завмер. Він дивився на неї довгу хвилину. Лука сповз по стіні, хапаючи ротом повітря. Віктор стояв поруч, нічого не розуміючи, хрестячись і шепочучи молитви.

— Ти готова скалічити себе заради цього смертного? — тихо запитав демон.

— Так. Бо він — моє серце. А ти — лише мій контракт.

Даріан гірко посміхнувся.

— Добре. Він житиме. Поки що. Але тепер правила змінюються. Раз ви знаєте моє ім’я, я більше не ховатимуся в тіні. Я буду твоїм офіційним імпресаріо. І завтра ми вирушаємо в тур. Лука може йти з нами — якщо хоче бачити, як ти повільно згораєш у променях слави, яку я тобі подарував.

Він підійшов до Луки і допоміг йому підвестися, але його дотик був як опік.

— Тримай друзів близько, а ворогів — ще ближче, так, святий отче?