Розділ 1

Першим, що почула Аріанна, було не цокання старого годинника і не галас ранкового міста за вікном. Це був сміх. Тихий, оксамитовий і такий холодний, що дівчина миттєво розплющила очі, відчуваючи, як ковдра здалася тонкою, наче папір.

— Спиш так спокійно, ніби й не продала свою долю за ціною вживаної гітари, — пролунало зовсім поруч.

Аріанна різко сіла на ліжку. Кімната була залита сонячним світлом, але в кутку біля дзеркала повітря здавалося густішим. Вона не бачила його чітко — лише високий силует, що вигинався дивним заломленням світла, та очі, які проступали крізь порожнечу двома точками тьмяного срібла.

— Ти... ти справді тут? — прошепотіла вона, притискаючи ковдру до грудей.

— Я тепер всюди, де є ти, — тінь хитнулася, і Аріанна відчула, як матрац поруч із нею злегка прогнувся, хоча вона бачила лише порожнє місце. — Це і є «дрібний шрифт», який ти не прочитала. Демони не приходять лише за боргами. Ми любимо спостерігати за шоу.

Аріанна зажмурилася, намагаючись прогнати марево. «Це сон. Це просто нічний жах від відчаю», — переконувала вона себе. Але раптом із сусідньої кімнати долинув звук, від якого в неї перехопило подих.

Дзенькіт посуду. А потім — хрипкий, але впевнений голос батька, що наспівував стару джазову мелодію.

Дівчина зірвалася з місця, забувши про примарного гостя. Вона вибігла в кухню і завмерла в дверях. Віктор стояв біля плити. Його обличчя, ще вчора бліде й виснажене, тепер мало здоровий рум'янець. Він більше не кашляв, а його руки не тремтіли, коли він наливав каву.

— Тату? — голос Аріанни надламався.

— О, сонечко, ти вже встала! — Віктор усміхнувся так широко, як не усміхався вже кілька років. — Ти не повіриш, я прокинувся і відчув таку силу, ніби мені знову двадцять. Це справжнє диво, Арі. Твої молитви подіяли.

Аріанна кинулася до нього, міцно обіймаючи. Вона плакала від щастя, зариваючись носом у його фланелеву сорочку, яка знову пахла кавою, а не ліками. Але через плече батька вона бачила його.

Демон стояв біля вікна, байдуже розглядаючи свої нігті. Він не відбивався у склі, але його присутність отруювала повітря навколо. Він підняв погляд на Аріанну і приклав палець до губ, закликаючи до мовчання.

«Твій секрет за твоїми обіймами», — почула вона в голові його думку.

Раптом у двері постукали. Ритмічно і наполегливо.

— Я відчиню! — вигукнув Віктор, але Аріанна випередила його.

На порозі стояв Лука. Він був у цивільному — проста сорочка та джинси, але на шиї поблискував невеликий хрестик. Його погляд був стурбованим, він тримав у руках паперовий пакет зі свіжою випічкою.

— Аріанно, я не міг заснути після нашої зустрічі вночі, — почав він, але раптом зупинився, переступивши поріг. Його очі забігали по кімнаті, він наче намагався щось вихопити поглядом у порожнечі. — Тут... дивно пахне. Ніби грозою.

— Луко, дивись! Татові краще! — Аріанна спробувала відволікти його, вказуючи на Віктора.

Лука глянув на батька подруги, і його обличчя проясніло, але лише на мить. Як священник, він знав: хвороби такої сили не зникають за одну ніч самі по собі.

— Це неймовірно, Вікторе, — тихо сказав Лука, проходячи всередину. — Але ціна... Арі, ми можемо поговорити наодинці?

Аріанна відчула, як за її спиною повітря стало крижаним. Демон підійшов впритул до Луки. Він провів прозорою рукою прямо перед обличчям хлопця, але той лише здригнувся від раптового протягу.

— Твій святоша щось підозрює, — прошепотів демон на вухо Аріанні. — Можливо, мені варто розважитися і показати йому, хто тепер господар у цьому домі?

— Ні! — мимоволі вигукнула Аріанна.

Батько і Лука здивовано подивилися на неї.

— Ні... я хотіла сказати, нічого підозрілого, Луко. Просто... просто диво. Хіба ти не віриш у дива?

Лука примружився. Він зробив крок до неї і поклав руку їй на плече. В ту ж секунду по всій квартирі почувся різкий звук — дзеркало в передпокої вкрилося дрібною сіткою тріщин.

— Вірю, — прошепотів Лука, не зводячи очей з блідого обличчя подруги. — Але я також вірю, що за кожне диво, яке приходить не з неба, доводиться платити кров'ю. Що ти зробила, Арі?

Демон за її спиною оскалив зуби у хижому очікуванні. Гра почалася.

Аріанна відчула, як пальці Луки на її плечі здригнулися. Він був настільки близько, що вона бачила власне налякане відображення в його зіницях. Але між ними був ще хтось — невидима стіна холоду, від якої німіла шкіра.

— Я просто... я знайшла гроші на нові ліки, Луко. Це все, — збрехала вона, відступаючи на крок.

Кожна брехня давалася їй важче, ніж попередня. За її спиною демон — якого вона подумки почала називати Даріаном, хоча він не називав свого імені — почав повільно обходити Луку по колу. Він поводився як хижак, що вивчає нову іграшку. Його довгі напівпрозорі пальці майже торкалися обличчя священника, але Лука лише морщився, наче від настирливої мухи.

— Гроші? — Лука гірко посміхнувся. — Арі, я знаю стан твоїх рахунків. Я знаю, що жодні ліки в світі не піднімають на ноги за шість годин. Ти була вночі на тому перехресті. Я бачив тебе.

Віктор, який до цього радісно порався на кухні, раптом затих і уважно подивився на молодих людей.

— Діти, про що ви? Яке перехрестя?

— Все добре, тату! — Аріанна майже вигукнула це, відчуваючи, як паніка підкочується до горла. — Лука просто перехвилювався. Йди, снідай, тобі треба набиратися сил.

Вона схопила Луку за лікоть і силоміць витягла його на балкон, щільно зачинивши за собою скляні двері.

— Ти з глузду з’їхала? — прошепотів Лука, його голос дрижав від гніву та страху. — Ти хоч розумієш, чим тхне в твоїй квартирі? Сіркою і мертвою землею! Арі, якщо ти вплуталася в окультизм...

— А що мені залишалося?! — вона зірвалася на крик, який тут, на балконі, здавався приглушеним. — Дивитися, як він помирає? Слухати, як ти молишся над ним, поки він задихається? Мої молитви не працювали, Луко! А його — спрацювали!