31. Дзеркало

Наодинці з Ірмою нас залишили не відразу. Спершу хвилин сорок мене мучили цілителі. Ми обговорили мої теорії, практику, яку я застосовувала під час порятунку Віттора та інше. Я навіть отримала два запрошення на роботу, обіцяла подумати й дати відповідь до кінця мого магдоговору з академією.

У цей момент розмови в грудях щось наче защемило, а місце на руці, де я носила відьомський кулон, кольнуло холодком.

- Ви неймовірно везуча, Елері, - промовила Ірма, сідаючи на пуф. Цілителі, сперечаючись між собою, уже пішли. - Зуміли переманити на свій бік такого демона!

- Ви про Лоя? А хто він?

- Ви не знаєте? - жінка витріщила на мене очі: - Це ж мер Хаола, брат нинішнього логофета і наставник Моріара. Він один із найсильніших демонів Ізариди. Дорайн завжди хотів бути схожим на нього.

- Чому саме на нього?

- Коли Дорайн був учнем в Голданарі, Лой був красенем серцеїдом, демоном, який переміг у трьох дуелях, майстром бойових заклинань. Усі хлопчаки хотіли бути на нього схожими. Ви знали, що Дорайн в академії перші три роки значився в лавах відсталих?

- Як так? - я навіть не повірила словам Ірми, вона задоволено посміхалася, радіючи, що може розповісти мені щось нове:

- Так і було. Дорайн сам мені розповідав, а Загір і Крайт підтверджували. Ці троє вчилися разом. Загір був улюбленцем вчителів і дівчат, синок багатих батьків, Крайт - звичайний середнячок, а Дорайн був тим ще шибеником. Не було жодного дня, щоб він щось не накоїв. Він побився з усіма, кого зміг спровокувати, систематично прогулював уроки, завалював іспити. Його не відрахували тільки через гроші та вплив матері. Жоржанна двоюрідна тітка Дорайна, його мати була її сестрою. Моріар домігся багато чого саме через зв'язки дружини. Так ось, ніхто не зізнається, що саме сталося, але в один момент Дорайна ніби підмінили. Він став старанно вчитися, нормально поводитися, завів друзів. Він закінчив Голданарі з такими високими показниками володіння силою, що їх досі не переплюнули.

Я опустила погляд, зробила легкий рух зап'ястям, келих з вином хитнувся і потривожив бульбашки. Те, що Дорайн сильний і добре навчений, мені було зрозуміло давно, але після розповіді Ірми я по-іншому поглянула на його ігри зі студентами. Невже десь у глибині душі ректора Академії Проклятих залишився той самий шибеник? 

Куточки губ розтягнулися в мрійливій усмішці. Співрозмовниця цього не помітила, вона неголосно зітхнула, вирішивши підкинути мені ще інформації:

- А зараз Дорайн такий спокійний, навіть занадто. Мій чоловік може рознести пів будинку в гніві. Не подумайте, на мене під час цього навіть жодна порошинка не впаде. Демони вони такі - здатні зруйнувати весь світ, але своїй парі ніколи не заподіють шкоди. Дорайн іноді гарчить, як сьогодні, але для демонів це подібно до насуплених брів у людини, знов особливість їхньої раси.

- Як ви, дівчата? - Крайт підійшов збоку й опустився на пуф поруч із дружиною. Обдарував Ірму повним ніжності поглядом, а потім усміхнувся мені:

- Про вас говорить вищий світ, Елері, мені здається, це чудовий шанс почати будувати кар'єру. Можливо, відкриєте свою клініку або станете викладати в Голданарі?

- Поки що рано про це думати. До кінця року я пов'язана магдоговором.

- Усього-то пів року залишилося, - фиркнув демон. - Варто будувати плани на найближчі кілька років.

Я нічого не відповіла, лише знизала плечима й опустила голову. Головному прокурору Шедана не хотілося розповідати, що останні роки я думала лише про те, як пережити наступний день. Хоча, на думку Геррі, саме прокурору я і повинна була про це розповісти, але чомусь мовчала.

- Крайт! - обурилася Ірма. - Ти знову взявся повчати життя тих, хто не просив поради? Це неввічливо! Тим паче я рада, що міс Міон зараз працює в Годамн, мені буде зручно в неї консультуватися.

Згадавши про бажану вагітність Ірми, я активувала заклинання магічного зору, подивилася на жінку і перехопила її наполовину наповнений келих із вином. Місис ат Маніл здивовано подивилася на мою руку, потім запитально на мене.

- Вам варто утриматися від вживання алкоголю на найближчі тридцять сім тижнів.

Ірма злякано розтиснула пальці, а я підхопила її келих. Подумавши, відставила і свій убік, так і не пригубивши. Співрозмовниця двічі змінилася в обличчі. Спочатку очі розширилися від страху і несподіванки, а потім її переповнила радість. Нічого не кажучи, вона обернулася і подивилася в очі такому ж ошелешеному Крайту. Мені подумалося, що у їхньої доньки також будуть його очі, і Ірма зовсім не буде цим засмучена.

- Я відійду на кілька хвилин, - сказала, невпевнена, що на мене звернуть увагу, піднялася з пуфа і попрямувала в бік вбиральні. Цим двом треба побути наодинці.

Геррі незвично тихо сидів у моїй сумці, не висунувшись, навіть коли я зникла від шуму голосів і музики за дверима з темного дерева. Просторе приміщення з декількома відокремленими кабінками та місцем, де жінки могли поправити макіяж і причепуритися, було витримано в темних тонах, зі стелі приглушено світили магічні лампи. Зупинившись навпроти великого настінного дзеркала, я перевела подих. Декілька хвилин просто стояла з напівприкритими повіками, відчуваючи як нервова напруга сходить з м'язів. Не розумію, як подібне весь цей час витримувала Ірма.

Нахилилася до мармурової раковини, щоб вмитися. Шкіри торкнулася холодна рідина, акуратно, намагаючись не пошкодити легкий макіяж. Після цього розпрямилася, подивилася на себе в дзеркало. За плечем майнув силует. Перевівши на нього погляд, мало не закричала від жаху. Йозеф стояв за моєю спиною біля стіни. Світлий костюм відтіняв його смагляву шкіру, а на привабливому обличчі застигла зла усмішка.

Я різко обернулася, рефлекторно відступила назад і завмерла, дивлячись на абсолютно порожній простір біля стіни. Моргнула, зробила акуратний вдих. Навіть витягла перед собою руку і махнула нею убік, бажаючи переконатися, що образ чоловіка мені лише здався. Магічний зір також показав, що кімната порожня.