20. Облава

Ранок почався зі стуку. Я стрепенулась і зрозуміла, що проспала. Схопилася з ліжка і кинулася до дверей, але стукіт повторився ззаду. Здивовано обернулася до вікна.

За склом зависла магічна посилка. Геррі застрибнув на стіл і тер лапками очі, перевіряючи, чи не ввижається йому. 
Такий спосіб доставки був не дуже розповсюджений, більшість користувалися звичайними кур'єрами, адже виходило економніше та практичніше. У Стумі ​​про цей спосіб доставки взагалі не чули, але в Шедані я зрідка подібне спостерігала. Щоправда, жодного разу не отримувала сама.

Посилка знову нетерпляче постукала у вікно, і я насторожено рушила до неї. Відкривши стулку, відскочила назад, а самостійна коробочка залетіла до кімнати та легко опустилася на стіл. На її кришці з тихим звуком «пумк» розпустилася квітка – рожева троянда.

Ми мовчки розгублено дивилися на бандероль.

- А раптом воно зараз вибухне? - пошепки запитав Геррі, задкуючи. Я скептично глянула на нього та підійшла ближче до столу. Коробка більше не рухалася, а на кришці під квіткою лежала записка.

Довелося обережно дістати вкритий візерунками картон і прочитати слова, виведені рівним впевненим почерком: «Ваша премія за внесок у стабільну роботу академії. Якщо потрібна буде допомога, ви завжди можете звернутися до мене. Чекаю в кабінеті о десятій».

Перечитавши записку кілька разів, я здивовано відклала її убік та підняла кришку коробки.

- Ну ось! - вигукнув Геррі. - Може ж коли хоче!

У посилці опинився конверт з грошима і сніданок із ресторану «Північна фурія», досить дорогої мережі, яку я відвідувала лише один раз. 
Цей ресторан зовсім не подобався Йозефу. І саме остання думка раптом змусила мене усміхнутися, а Геррі вже розпаковував їжу, відклавши вбік несподівану премію.

В обумовлений час я була у кабінеті Дорайна. 
Ми обговорили всі питання щодо майбутнього тренажера, намалювали кілька схем, визначили скільки знадобиться часу, який інвентар і на якому поверсі краще розмістити кабінет. Після цього кожен вирушив у своїх справах. 
Я пішла до міс Лорвуд, щоб узяти в неї торішні плани навчання з медицини та біології, а ректор - втілювати у життя наш задум. Тільки діставшись кабінету завідувачки, я згадала, що не подякувала чоловікові за ранкову посилку.

***

Ліззі щедро видала мені не лише плани занять, а ще й необхідну літературу для викладачів, довідник, кілька журналів та конспектів, дві методички і цілу гору цінних вказівок. Я згребла все це в оберемок і вирушила до свого майбутнього кабінету. Дорогу коментував Геррі, тому що я навряд чи щось бачила через навалену на мене гору знань.

Кабінет виявився гарним, з окремою лабораторією та кімнатою для практикумів з додатковим входом із коридору. Разом цілих три приміщення у моєму розпорядженні. Ось тільки до цих кабінетів додавались кілька шарів пилу, загін павуків та сміття в кутках. Спочатку я вирушила за віником і ганчірками, але зупинилася, згадавши, що я давно вже не у будинку Йозефа, де мені доводилося робити все руками і, розвернувшись, почала одне за одним активувати побутові заклинання. За годину з прибиранням кабінетів було закінчено. Почуваючи себе повноправною господинею цих приміщень, я сіла за викладацький стіл і почала готуватися до майбутніх лекцій.

Лікування Жака Вітана пройшло добре. Хвороба була на ранній стадії, тому вистачило трьох днів, щоб повністю скоригувати те, що вона встигла накоїти. Від викладача мені щодня діставалася смачна випічка, отже, якби зцілення тривало довше, я почала б переживати за свою фігуру.

За кілька днів тренувальний зал був повністю готовий. Ми вже звично зустрілися з Дорайном у його кабінеті, де пахло дорогими цигарками та кавою, потім вирушили запечатувати енергію прокляття. Демон зголосився креслити схему в підвалі, а мене відправив до кімнати з тренажером.

Загалом все пройшло набагато краще та спокійніше, ніж я могла очікувати. Мені навіть здалося, що в житті нарешті настає біла смуга. Тренажер запрацював і вистрілив кількома слабкими атакуючими заклинаннями. Демон задоволено хмикнув і заявив, що розширить арсенал атак.

- Потрібно відсвяткувати реалізацію вашої ідеї. Дозвольте пригостити вас? - усміхався ректор, демонструючи акуратні ікла, а я згадала про те, що сьогодні треба було сходити за новими документами. Настрій піднявся ще вище від усвідомлення факту, що я майже позбулася особистості Ріки ат Фаторі. Але на пропозицію демона я ухильно відповіла:

- Вибачте, Дорайне, я змушена відмовитись. Мені треба зайти по відновлені документи.

- Можу супроводити вас, - не здавався чоловік. - Мені не завадить прогулятися. Ви заберете документи, а дорогою назад…

- Ні-ні, - я відступила на два кроки, ховаючи руки за спину, ніби боялася, що демон може схопити мене за них. - Вибачте, я не можу.

- Що ж, - видихнув ректор, окидаючи мене задумливим поглядом, але більше наполягати не став: - Добре. Тоді до зустрічі, Елері.

- До побачення, Дорайн, - я намагалася сказати це якомога життєрадісніше, і швидше вискочила з кабінету.

У грудях з'явилася звична важкість. Вона переслідувала мене щоразу, коли я відмовляла демонові, який намагався налагодити дружні стосунки. Мені було неприємно перебувати поряд із Дорайном.

Точніше ні, не так! Саме поряд з демоном було дуже приємно та безпечно. Він більше не виблискував на мене очима і не гарчав, а моє серце пропускало удар щоразу варто було вловити запах його парфумів. А ось перебувати поруч із ректором і знати, що цей чоловік належить іншій, було нестерпно. Від цієї думки всередині все переверталося, і тому було ще важче від кожної його спроби наблизитися до мене. Я знаю, що демони воліють одружуватися з подібними до себе, щоб отримати здорових дітей, а не мертвих або нежиттєздатних напівкровок.

Я йшла вулицями Хаола і міркувала. Невже, зумівши втекти від Йозефа, я примудрилася знову невдало закохатися?! У демона, що має наречену. Ні, цього не може бути. Мій розум просто шукає порятунку та захисту, і тому знайшов надійного на вигляд демона, який кілька разів виручив мене. Але якщо в нас зав'яжеться роман, а потім мені повідомлять, що я була лише коханкою, мої нерви не витримають. Тому варто обірвати цей зв'язок у зародку, і насамперед заборонити подібні думки собі!