20. Облава

Ранок почався з того, що до мене в кімнату постукали. Я стрепенулась і зрозуміла, що проспала. Схопилася з ліжка і кинулася до дверей, але стукіт повторився ззаду. Здивовано обернулася до вікна.

Навпроти скла зависла магічна посилка. Геррі схопився на стіл і тер лапками очі, перевіряючи, чи не сниться йому. Така доставка була не дуже поширена, більшість користувалися звичайними кур'єрами, так виходило економніше та практичніше. У Стумі ​​про такий спосіб пересилання було взагалі не відомо, але в Шедані я зрідка подібне спостерігала, щоправда, жодного разу не отримувала сама.

Посилання знову нетерпляче постукало у вікно, і я все ж таки насторожено рушила в його бік. Відкривши стулку, я відскочила назад, а самостійна коробочка залетіла до кімнати й легко опустилася на стіл. На її кришці з тихим звуком «пумк» розпустилася квітка – рожева троянда.

Ми з Геррі так само в повному мовчанні й нерозумінні того, що відбувається, дивилися на бандероль.

- А раптом воно зараз рвоне? - пошепки запитав звір, задкуючи. Я скептично глянула на нього та підійшла ближче до столу. Коробка більше не планувала рухатися, а на її кришці під квіткою лежала записка. Я акуратно дістала візерунковий картон і прочитала слова, виведені рівним впевненим почерком: «Ваша премія за внесок у стабільну роботу академії, а якщо потрібна буде допомога – ви завжди можете звернутися до мене. Чекаю в кабінеті о десятій».

Перечитавши записку кілька разів, я здивовано відклала її убік та підняла кришку коробки.

- Ну ось! - вигукнув Геррі. - Може ж коли хоче!

У посилці опинився конверт із грошима і сніданок із ресторану «Північна фурія», досить дорогої мережі, в якій я лише одного разу побувала у Шедані. Цей ресторан зовсім не подобався Йозефу. І ця остання думка раптом змусила мене посміхнутися, а Геррі вже розпаковував їжу, відклавши мою несподівану премію.

До обумовленого часу я була у кабінеті Дорайна. Ми обговорили всі питання щодо майбутнього тренажера, намалювали кілька схем, визначили скільки знадобиться часу, який інвентар і на якому поверсі краще розмістити кабінет. Після цього кожен вирушив по своїх справах. Я до міс Лорвуд, щоб узяти в неї торішні плани навчання з медицини та біології, а ректор - втілювати в життя наш задум. Тільки добравшись до кабінету завідувачки я згадала, що не подякувала чоловікові за ранкову посилку.

***

Ліззі щедро видала мені не лише плани занять, а ще й необхідну літературу для викладачів, довідник, кілька журналів, кілька конспектів, дві методички та цілу гору цінних вказівок. Я згребла все це в оберемок і вирушила до свого майбутнього кабінету. Дорогу мені коментував Геррі, тому що я навряд чи щось бачила через нав'ючену на мене гору знань.

Кабінет виявився гарним, з окремою лабораторією та кімнатою для практикумів з додатковим входом із коридору. Разом цілих три приміщення у моєму розпорядженні. Ось тільки до власне кабінетів додавались кілька шарів пилу, загін павуків та сміття в кутках. Спочатку я вирушила за віником і ганчірками, але на півдорозі зупинилася, згадавши, що я давно вже не в будинку Йозефа, де мені доводилося робити все вручну і, розвернувшись, почала одне за одним активувати побутові заклинання. За годину з прибиранням кабінетів було закінчено, і я з почуттям повноправної господині цих приміщень сіла за викладацький стіл і почала готуватися до майбутніх лекцій.

Лікування Жака Вітана пройшло добре. Хвороба була на ранній стадії, тому вистачило трьох днів, щоби повністю скоригувати те, що вона встигла наробити. Від викладача щодня мені діставалася смачна випічка, отже, якби зцілення тривало довше, я почала б переживати за свою фігуру.

За кілька днів тренувальний зал був повністю готовий. Ми вже звично зустрілися з Дорайном у його кабінеті, де пахло дорогими цигарками та кавою, потім вирушили запечатувати енергію прокляття. Демон зголосився креслити схему в підвалі, а мене відправив до кімнати з тренажером.

Загалом все пройшло набагато краще та спокійніше, ніж я могла очікувати. Мені навіть здалося, що в житті нарешті настає біла смуга. Тренажер запустився і вистрілив кількома слабкими атакуючими заклинаннями. Демон задоволено хмикнув і заявив, що розширить арсенал атак.

- Потрібно відсвяткувати реалізацію вашої ідеї. Дозвольте пригостити вас? - посміхався ректор, демонструючи акуратні ікла, а я згадала про те, що сьогодні треба було вирушити за новими документами. Настрій піднявся ще вище від усвідомлення факту, що я майже позбулася особистості Рікі ат Фаторі. Але на пропозицію демона я ухильно відповіла:

- Вибачте, Дорайн, я змушена відмовитись. Мені треба зайти по відновлені документи.

- Можу супроводити вас, - не здавався чоловік. - Мені не завадить свіже повітря. Ви заберете документи, а по дорозі назад…

- Ні-ні, - я зробила два кроки назад, ховаючи руки за спиною, ніби боялася, що демон може схопити мене за них. - Вибачте, я не можу.

- Що ж, - видихнув ректор, окидаючи мене задумливим поглядом, але більше наполягати не став: - Добре. Тоді до зустрічі, Елері.

- До побачення, Дорайн, - я постаралася сказати це якомога життєрадісніше і швидше вискочити з кабінету.

У грудях з'явився звичний тягар, який турбував мене щоразу, коли я відмовляла демонові, який явно намагався в останні дні налагодити дружні стосунки. Мені було неприємно перебувати поряд із Дорайном.

Точніше ні, не так! Саме поряд з демоном було дуже приємно та безпечно. Він більше не виблискував на мене очима і не гарчав, а моє серце пропускало удар щоразу варто було вловити запах його парфумів. А ось перебувати поруч із ректором і знати, що цей чоловік належить іншій було нестерпно, від цієї думки всередині все переверталося, і тому було ще болючіше від кожної його спроби наблизитися до мене. Я знаю, що демони воліють одружуватися з подібними до себе, щоб отримати здорове численне потомство, а не кілька мертвих дітей поспіль або нежиттєздатних напівкровок.

Я йшла вулицями Хаола і розмірковувала. Невже, зумівши втекти від Йозефа, я примудрилася знову невдало закохатися?! У демона, що має наречену. Ні, цього не може бути, моя психіка зараз просто шукає порятунку та захисту, тому обрала надійного на вигляд демона, який кілька разів виручив мене. Але якщо в нас зараз зав'яжеться роман, а потім мене поставлять перед фактом, що я була лише коханкою, я цього не перенесу. Тому варто обірвати цей зв'язок у зародку, і насамперед заборонити подібні думки собі!