17. Час спливає

- Елері, це неймовірно. Вам усе личить! - сміх в Ірми був приємний і щирий.

Нова знайома виявилася дуже балакучою та життєрадісною жінкою. У попередню нашу зустріч я не змогла довго спостерігати за нею: вона спочатку була в істериці, так що я встигла оцінити лише гучний голос і зайву емоційність, а після того, як мені вдалося стабілізувати новонароджену дитину, батькам стало не до цілителів, вони були повністю захоплені малюком.

Я дивилася на себе в дзеркало, відзначаючи, що темно-сірий костюм мені сподобався набагато більше, ніж бежевий, а сама згадувала той день, коли я з дурною усмішкою спостерігала з-за дверей палати за тим, як демон, який раніше погрожував перетворити на руїни будівлю третього шпиталю Шедана, возиться з маленьким сином. Завідувач відділення ледве зміг прогнати мене на законне робоче місце - в іншу частину лікарні. Адже приймати пологи ніколи не було моєю спеціалізацією, і я опинилася поруч з Ірмою майже випадково.

Увечері того ж дня я бігла додому окрилена надією, що зможу продовжити спостереження за хлопчиком-напівкровкою, і почну допомагати іншим подібним парам. За вечерею я була настільки щаслива і захоплена розповіддю про операцію, що не звернула увагу на те, як змінився погляд Йозефа. І дарма, бо це був один з перших дзвіночків, які передували майбутньому жаху.

Вранці я була розбита новиною, що сім'я ат Маніл залишила шпиталь, в який вони потрапили виключно через те, що він виявився ближчим, коли жінка майже вмирала. Тепер вони вирушили до приватної дорогої клініки. Наприкінці цього дня у нас з чоловіком відбулася розмова про те, що мені варто звільнитися. Спочатку я відреагувала на новину негативно, але зовсім скоро все ж погодилася. Хлопчик-напівкровка дуже часто відвідував мої думки, змушуючи думати про те, як він живе.

- А зуби? - запитала я в Ірми, лише всміхнувшись у відповідь на комплімент. - Ікла ще не змінилися? У демонів у три роки вже виростають постійні ікла.

- Ні, - охоче відповіла співрозмовниця, приміряючи яскравий жакет. Ми так і спілкувалися: вона говорила мені про вбрання та моду, а я розпитувала про її сина, шкодуючи, що не просканувала і його. Ірма пояснила: - Лікарі кажуть, що тіло більше схоже на людське, і воно цілком здорове.

- А магія? Вона пасивна чи активна?

- Активна, - повідомила дівчина, і це означало, що сила дитини розвивається за демонічним образом. Саме через те, що людське тіло не витримувало такий потік нестабільної енергії діти найчастіше вмирали, але Ірма усміхалася, кажучи: - Перший місяць наш лікар, містер Франц ат Шартіно був упевнений, що Віттор не виживе, він і нас на це налаштовував. Крайт тоді повірив йому, і ми весь місяць сварилися, але знаєте, Елері, тоді було щось у вашому погляді, що змушувало мене сподіватися на краще.

– Як все відбувалося? - я повільно відклала наступний костюм убік і, затамувавши подих, вдивилась Ірмі в обличчя. Вона підняла очі вгору, стримуючи емоції, які, очевидно, все ще були для неї важкими, але все ж заговорила:

- Цілитель Франц казав, що демонічна сила ось-ось проявиться, і органи не витримають. Він називав народження Віттора радше щасливою випадковістю і хвалив лікарів третього шпиталю лише за те, що вони змогли врятувати мені життя та здоров'я. Магія була активною, і мені довелося залишатися в клініці, щоб у випадку, коли вона проявиться лікарі хоча б спробували чимось допомогти. Це були жахливі місяці, весь час я чекала смерті свого сина, мені здавалося, що я розучилася посміхатися і ледь не втратила Крайта, - співрозмовниця замовкла на мить, опустила голову, але раптом усміхнулася, понизивши голос: - Тільки коли вже стало зрозуміло, що Віттор не вмирає, я зрозуміла, наскільки добре бути коханою демоном. Людина б не винесла такого ставлення до себе, не зрозуміла б мого стану, образилася, пішла б геть, та й справа з кінцем. Чи жарт кілька місяців зносити постійні істерики, крики, звинувачення, плач та ігнорування?

- У вас була післяпологова депресія, - я сумно похитала головою. - Не розумію, чому вам не призначили лікування, якщо ви були весь цей час у клініці.

- Ви маєте рацію, Елері, - зітхнула Ірма. - Стан посилювався ще й прогнозами Франца, але мене не могли повноцінно лікувати від душевних мук через годування сина, я не хотіла відмовлятися від цього, поки у мене було молоко, адже думала, що Віттор зі мною буде не довго. Крайт весь час був поруч, навіть коли я кидалася в нього посудом, сидів під дверима до палати і чекав, що я заспокоюся, і він зможе зайти й обійняти мене. Демони люблять не так як ми, Елері, якщо вам пощастити зійтися з одним з них, ви знайдете чоловіка, готового знищити весь світ, але жодній порошинці не дозволить впасти на вас.

Я посміхнулася, зустрівшись очима з Ірмою, вона багатозначно мені підморгнула і вирушила приміряти інше вбрання. Пірнувши в примірочну, що знаходилася поряд з тією, в якій зникла місис ат Маніл, я запитала через стінку:

- То в який момент почала проявлятися магія?

- У п'ять місяців, - отримала швидку відповідь. - Але вона не вирвалася стихійно, як буває у демонів, не магія почала керувати тілом, а навпаки, тіло брало та видавало стільки енергії, скільки могло безпечно перетравити. Містер Франц сказав тоді, що подібного жодного разу не бачив навіть у напівкровок, що випадково вижили.

- Тому що випадково напівкровки з активною магією не виживають, - сумно зітхнула я, застібаючи на собі приталену чорну сукню, яку мене змусили приміряти Ірма та місис Фіра Тессі. Приємна тканина обхопила тіло, підкреслюючи всі вигини фігури, красиво виділивши груди, стегна та тонку талію. Поглянувши в яскраво-зелені очі своєму відображенню і вловивши в них ледь помітний відблиск маленьких зірок, я ледь чутно прошепотіла: - У мене вийшло.

- Так, і про це я теж чула, - продовжувала Ірма, не почувши мою останню фразу. - Після того, як все нормалізувалося, ми поїхали до шпиталю, шукали вас, але… Мені чомусь здається, що нам сказали інше ім'я. Можливо, нас неправильно зрозуміли й ми не знайшли вас тому, що шукали не ту людину, але я дуже рада, що зустріла вас, та ще й у компанії Дорайна. Він хороший демон. Але якщо у вас виникнуть якісь труднощі й потрібна буде допомога, ви завжди можете розраховувати на головного прокурора Шедана - Крайта ат Маніла.