9. Підземелля

- Тобто це був не жарт? - обурено прошепотів Геррі, вчепившись лапками в тканину мого піджака і вдивляючись у темряву підвального коридору.

- Нам необхідно знайти прокляття до того, як прибуде наступна комісія, - відповіла я, вправно перекидаючи магічний ліхтарик в іншу руку. Знову мати можливість відкрито користуватися власною силою було незвично, ніби я вчилась усьому заново, це було схоже на відчуття, коли довго не брав у руки перо, а потім раптово знадобилося написати листа. Перші літери на папері здаються кривими й безглуздими, але м'язи швидко згадують як їм діяти та вже через кілька хвилин навіть не потрібно зосереджуватися на виведенні чергового завитка. Деякі побутові дії я все ще продовжувала виконувати по-старому, як звикла в будинку Йозефа, і щоразу згадувала про те, що більше я не обмежена його волею. При цьому корила себе, адже вже за два тижні розпочнеться навчальний рік, повернуться учні, мені доведеться вести лекції, навчати дітей вправлятися з магією, хоча сама розучилася її використовувати.

Коли я тікала зі своєї клітки, то зовсім не думала про те, що я нічого не тямлю у викладацькій справі. Геррі вирішив питання з працевлаштуванням за мене, а моя голова була зайнята лише однією думкою: "утекти від проклятого Йозефа, поки я не набридла йому і він просто не вбив мене". Тому усвідомлення того, що мені доведеться стояти перед аудиторією, викладати медицину, намагатися донести до дітей знання, а після контракту з демоном ще й підготувати команду до Фельських змагань, прийшло набагато пізніше. Хоча перед цим мені ще доведеться зайнятися підробкою документів, яку я вирішила відкласти на кілька днів, до виявлення шкідливої ​​магічної сутності.

Контролери з Міністерства Внутрішніх справ, з якими я вдало розійшлася, - підозрюю, що Йозеф був у Хаолі саме у складі цієї групи - виявили сліди пробудження згубної сили, зняли всі відбитки аур, задокументували речові докази та опитали людей. Мені вкотре пощастило - якби я приїхала хоч на день раніше в Годамн, тоді вже сьогодні я знову була б у Стумі, мила підлогу новою шваброю, готувала обід, прасувала чоловікові сорочки.

В кращому випадку…

Визначити, що за прокляття і як його зняти, зобов'язані співробітники Міністерства Магії, а після цього Міністерство освіти має винести вердикт про те, чи зможе академія продовжити роботу.

Я згадала, що Загір говорив і про Міністерство Зовнішньосвітової розвідки, яке поза очі називали Міністерство Підглядань. Контролери від цього органу приходили скрізь і завжди, просто про всяк випадок - упевнитися, що те, що відбувається, не є впливом з інших світів, за якими вони вели спостереження. Взагалі ця організація здійснювала вилазки в паралельні світи з метою зібрати інформацію, яка може допомогти у розвитку нашого світу, але вся їхня робота зберігалася у великому секреті від обивателів, тому назва Міністерства Підглядань завжди супроводжувалася якоюсь таємничістю.

- А наша перевірка не могла обмежитися старою оранжереєю та верхніми поверхами корпусу? - продовжував панікувати на моєму плечі Геррі, коли ми спустилися до підвалу лівого крила головного корпусу.

Минулого дня, після нашої домовленості з Дорайном, ми вирушили до Ліззі Лорвуд, щоб заручитися її підтримкою. Але більше нікого втягувати в цю історію не наважилися. Демон виявився на диво підозрілим, крім завідувачки він нікому в академії не довіряв, та й сама міс Лорвуд не стала наполягати. Всю необхідну підготовку документів до зустрічі з комісіями та до початку навчального року вона взяла на себе, а ми з містером ат Рогадом розділилися, щоб обстежити територію навчального закладу.

Спочатку я навідалася у величезну криту оранжерею. Видовище виявилося ще сумнішим, ніж у той час, коли я сама навчалася в Годамн: у приміщенні давно не прибирали, за рослинами стежили погано, якщо взагалі робили це, і більшість із них засохли. Я пройшла повз застиглі лікарські рослини, які нагадали мені маленькі сірі скелетики. Оглянула скляну стелю, яка зараз практично не пропускала світло від того, наскільки була брудною. На підлозі валялися груди землі, а в кутках шурхотіли миші, потривожені звуками моїх кроків.

Геррі зненацька вирішив злізти з мого плеча і біг поруч бортиком центральної композиції оранжереї - тут мала бути величезна клумба з різноманітними рослинами, а там де вона закінчувалася, знаходився фонтан. Раніше, коли будівля академії Годамн ще належала одному демону, великому феодалу дореволюційної Ізариди, це архітектурне диво було величним, красивим, наповненим магією. А зараз воно перетворилося на бліду тінь минулого. Я зупинилася біля низького кам'яного бортика, дивлячись на напівзруйновану композицію у два людські зрости. Геррі підстрибнув, змахнув крилами, допомагаючи собі, і спритно виліз нагору, по кам'яному листю, птахам і тваринам, які колись були казковим фонтаном, а зараз перетворилися на мішанину з напівзруйнованих гранітних тіл.

- Бачу вороняче гніздо, - доповів Геррі.

- З чого ти вирішив, що воно саме вороняче? - хмикнула я, сама вивчаючи поглядом величезне дерево, що нагадувало кремезну пальму. Воно майже вперлося кроною у скляний дах, але зараз виглядало абсолютно сухим і покритим сірим нальотом. Колись зелене листя стало безбарвним. Але я знала, що в цій частині оранжереї старий паріс - одна з небагатьох рослин, що вижила, просто спить, очікуючи, що настане сприятливий час.

- Там пташенята, - приголомшив мене Геррі. Він стояв на задніх лапках, балансуючи за допомогою розчепірених крил, і дивився у бік тієї частини оранжереї, куди ми ще не дійшли.

- Не може цього бути, - хитнула я головою. - Ворони виводять пташенят у середині весни, а зараз уже майже осінь.

- Тоді хто там? - Геррі підібгав хвіст, кинув на мене здивований погляд, а коли знову подивився в напрямку, куди вказував раніше, злякано завмер і пискляво промовив: - Вони дуже дивно на мене дивляться. І не моргають.

Довелося йти та перевіряти.

У дальній частині оранжереї розташувалися отруйні та хижі рослини. Я сама схопила Геррі та посадила на себе, побачивши, як фіолетовий плющ раца, вибравшись зі свого величезного горщика, пустив лози по підлозі в різні боки. Сам по собі раца був паразитом і тому зараз, потіснивши більшість ніжніших побратимів, добре почував себе, але він був нічним створенням, його пригнічували сонячні промені, і поки що лози лише ледь помітно скорочувалися, коли я ступала надто близько до них. Взагалі в хижій частині оранжереї справи з виживанням були набагато кращі, ніж у звичайній. На мене навіть мляво плямкнула квітковою пащею велика, з мене розміром дросера. Я не зупинилася поряд з нею, постаравшись навіть не дивитись на другу величезну рослину, яка лежала поряд з живим побратимом, згорнувшись жалюгідною посірілою грудкою.