37.

Емілі.

Рідкі важкі краплі вологи стікають по сирій стіні й потрапляють на мої руки, даючи хоч невелике полегшення зап’ястям, туго стягнутим за спиною пластиковими стяжками.

Я лежу на брудному грудкуватому матраці, кинутому на підлогу в маленькій кімнаті підвалу. Повітря тут затхле й задушливе, зі стійким запахом плісняви й гниття. Світло в кімнату проникає крізь маленьке віконце під самою стелею. Навіть якби я змогла до нього дотягнутися, мені б нізащо не вдалося в нього пролізти, настільки воно вузьке.

Щиколотки моїх ніг також зв'язані стяжками, але на щастя, не так туго, як руки. Усе моє тіло затерпло і при кожному русі відгукується тупим ниючим болем.

Розбита нижня губа продовжує кровоточити, я відчуваю в роті солоний смак.

Бачу, як на матраці в районі моєї голови повільно розповзається темна пляма. Гадаю, це кров, що витікає з рани на потилиці, яку мені нанесли чимось тупим і важким перед тим, як запхати мене в інкасаторську машину.

Ця рана дійсно турбує мене. Якщо кровотеча не зупиниться — я можу істекти кров'ю.

Намагаюся проаналізувати ситуацію, в яку потрапила, але мозок, як і тіло, не особливо мені підкоряється.

Пам'ятаю, як я вийшла з магазину і пішла вулицею. Як звернула в провулок, щоб скоротити шлях. Як трохи попереду від мене зупинилася велика біла інкасаторська машина, з неї вискочили двоє в масках, що майже повністю закривають обличчя, і схопили мене. Я спробувала вирватися, укусила одного за палець, за що отримала удар кулаком в обличчя. Після цього мене вдарили по голові чимось важким, і я знепритомніла, а прийшла до тями вже на підлозі в цьому підвалі.

Хто мене викрав і навіщо я їм потрібна — не маю ані найменшого уявлення. Тільки ось нутром відчуваю, що причиною всьому, як завжди, є гроші. Хтось вирішив отримати за мене викуп? Марна затія, я не маю доступу до грошей татуся, а в Олівера зараз в самого великі фінансові проблеми, з нього багато грошей за моє визволення не витрусиш. А мене, судячи з організації викрадення, викрала не якась там шпана з бідного кварталу, яка буде рада кільком тисячам доларів.

До речі, щодо організації викрадення. Украй неприємна думка холодною голочкою встромляється в мій мозок: я ж не зі своєї волі опинилася в цьому провулку, в якому мене схопили!

Кейті.

— Емілі, мила, виявляється, я вчора страшенно натерла ноги новими туфлями. Так болять — ти собі не уявляєш! Сумніваюся, що зараз зможу дошкандибати до торговельного центру. Я ледве дісталася до кафе за рогом від нього, зняла взуття і зітхнула з полегшенням. Давай ти прийдеш сюди і ми замовимо собі по подвійній порції морозива із сиропом! Як тобі така перспектива?

Доглянуті чоловічі пальці нервово вистукують по столу хитромудрий ритм, а потім підсувають ближче до мене аркуш з текстом і наполегливо на нього вказують.

— Ти не проти? — продовжую я в слухавку, — чудово! Знаєш, як знайти це кафе? Це зовсім поруч, якщо зрізати шлях. Виходиш з лівого бокового входу  торговельного центру, і відразу звертаєш праворуч у маленький провулок. Проходиш через нього і потрапляєш на площу, на ній якраз і знаходиться це кафе. Все просто! Якщо заблукаєш — телефонуй, я на зв'язку. Ну все, чекаю на тебе, Емілі, па-па!

Кладу телефон на стіл і піднімаю очі на Кайла. Він чомусь нервує, хоча ще п'ять хвилин тому був веселий і усміхнений. Мабуть, він хвилюється перед зустріччю з Емілі. Переживає, підбирає слова. Він же збирається перед нею вибачитися за свою поведінку тоді на вечірці.

Він мені цим вибаченням усі вуха продзижчав за останні дні. Так, ми з Кайлом зустрічаємося. І зідзвонюємося багато разів на день. Він милий, уважний, завжди слухає мене, не перебиваючи, цікавиться моїм життям, ставить запитання. Я для нього важлива як особистість, а не просто як сексуальний об'єкт. Хоча… він поцілував мене! Учора, в машині, коли відвіз додому після весілля Емілі.

Я сказала Емілі, що викликала таксі, але насправді за мною заїхав Кайл, мій хлопець. А потім ми довго сиділи з ним у його машині біля мого будинку. Я докладно розповідала, як минув день весілля, скаржилася на стомлені від танців ноги, а він то усміхався, то чомусь стискав зуби й мружив очі, немов злився на когось. Мабуть, йому було прикро, що через дурну сварку він не зміг потрапити на весілля до брата. І ось тепер йому доводиться шукати можливість помиритися з Олівером, хоча б через Емілі.

Як же було б прекрасно, якби ми всі дружили однією тісною компанією: я з Кайлом, Емілі з Олівером і Алісія з Ітаном. Дівчата обов'язково полюблять Кайла, щойно дізнаються його ближче! Це просто непорозуміння, дивна дурна сварка без особливого приводу, яка стала причиною того, що вони незлюбили мого хлопця. Ми все залагодимо, всі між собою помиряться і приймуть наші з ним стосунки! У всякому разі саме так планує Кайл, а я з ним повністю згодна.

Та й як із ним можна не погодитися? Він такий розумний! І неймовірно красивий! А коли він мене вчора в машині поцілував на прощання — у мене мало серце не вискочило з грудей від щастя!

— Кейті, мила, ти мене чуєш?! — Кайл зосереджено рве аркуш паперу, на якому він написав мені план моєї телефонної розмови з Емілі, і ховає обривки в кишеню. Навіть схему накреслив, як їй легше і швидше дістатися з торговельного центру до кафе. Так старається, так хоче з нею помиритися, що цілу інструкцію для мене склав! Ну хіба він не чудовий?! — Мені зараз потрібно зробити кілька телефонних дзвінків. Нічого особливого, просто бізнес. Я повернуся за кілька хвилин, а ви з Емілі поки замовте що-небудь смачне і для мене. Добре, мила?