36.

Олівер.

Покинути молоду дружину на ранок після першої шлюбної ночі — безсумнівно, те ще рішення!

Звісно, я зараз жартую заради красного слівця... Ніякої шлюбної ночі в нас з Емілі поки що не було. Ми з нею знайомі лише два тижні, і це було б надто поспішно, навіть якби ми спалахнули почуттями одне до одного з першого ж дня. І все ж те, що виникло вчора між нами, — це колосальний прорив у наших стосунках.

Я не міг і мріяти, що вона відгукнеться на мій поцілунок. Що пізніше заведе мене в дальній куточок саду, сяде мені на коліна і сама поцілує мене. Що в неї виникне потреба тримати мене за руку — така ж потреба, яка встигла сформуватися в мене.

Я потребую Емілі. Моє тіло шукає дотиків її шкіри, мої рецептори сканують простір у пошуках її запаху й тепла її долонь. Їй чарівним чином вдається підтримувати мене, просто перебуваючи поруч.

Хоч би як мені було важко — легкий дотик її пальців заспокоює мене і додає мені сил.

Така близькість зазвичай притаманна парам, які прожили разом років двадцять. Ми ж з Емілі знайомі лише два тижні. І, попри це, ми немов Альфа й Омега одне для одного — нам навіть слів не потрібно, ми відчуваємо найменшу зміну подиху, чуємо серцебиття на відстані, зчитуємо настрій за рухом вій.

У мене ніколи і ні з ким із дівчат не було нічого подібного. Як я зараз розумію, мої почуття до Анастейші були просто болючою залежністю. Усі інші мої стосунки можна назвати лише захопленням. А ось Емілі... Думаю, це вершина того, про що я міг би тільки мріяти для себе.

Якимось дивовижним чином ця дівчина і заспокоює, і збуджує мене. Останні кілька ночей вона приходить до мене навіть у моїх снах — гарячих і відвертих до межі. Емілі заповнила собою практично всі мої думки та бажання. І мені тепло і щемливо від цього на серці, навіть попри болісні простріли в паху від нереалізованих бажань.

Емілі. Моя Емілі. Моя тиха гавань, мій дім, моя дружина. Мій подарунок долі. Або, якщо бути об'єктивним — подарунок її батька, Джейка Коннора Адамса.

Я дедалі більше приходжу до висновку, що цей контракт — не покарання, а нагорода для мене і Емілі. Точніше, для мене це, без сумніву, найкраще, що могло статися в моєму похмурому, порожньому і надто впорядкованому житті. А для Емілі контракт — це спроба її батька подбати про неї. І зараз я щасливий і гордий з того, що на другу головну роль у своєму сценарії Адамс обрав саме мене.

Емілі.

Наступного ж дня після нашого весілля Олівер все ж таки поїхав. Точніше, полетів чартерним рейсом на невеликому маломісному літаку.

Я вийшла провести його до машини. Заспана, в легкому халатику поверх піжами і з розкуйовдженим неслухняним волоссям. Я навіть не встигла з'їсти свій сніданок, який Олівер залишив для мене на столику на балконі. Та мені не надто й хотілося зараз їсти. Настрою не було…

Олівер, свіжий, поголений і в незмінному діловому костюмі, дивився на мене сумними карими очима, намагаючись сховати цей смуток за злегка натягнутою усмішкою.

А я… я не стала нічого із себе вдавати. Повиснувши в нього на шиї, я притиснулася до нього всім тілом і уткнулася носом йому в шию. Він міцно обійняв мене, заспокійливо погладжуючи по спині.

— Не їдь!... — схлипнула я і потерлася носом об його плече.

— Я не можу… — голос сумний, бачу, він і сам не радий майбутній поїздці, — Але обіцяю повернутися якомога швидше. Ти вже вирішила, куди ми поїдемо у весільну подорож?

— Я? Ні, навіть не думала про це. А це взагалі обов'язково — їхати у весільну подорож?

— Обов'язково, — Олівер зітхнув, — за умовами контракту ми повинні поїхати. Причому місце для відпочинку можемо обрати самі. Тож вибирай. Можеш просто тицьнути пальцем у глобус. З тобою я готовий вирушити в будь-яку точку світу.

Я ніжно проводжу пальцями по гладкій теплій щоці свого чоловіка. Чоловіка… Здається, я напрочуд швидко змирилася з тим, що в мене з'явився справжнісінький чоловік. Може, його і підсунули мені практично насильно, ось тільки прив'язалася я до нього вже цілком реально.

— Добре, я подумаю. Щось не пафосне, затишне і малолюдне, так?

— Це було б ідеально! — Олівер дивиться мені в очі, а потім, ніби дозволивши собі не стримуватися, починає вкривати легкими ніжними поцілунками все моє обличчя, не пропускаючи ні міліметра. Як я взагалі раніше жила без цього? Це так приємно, немов промінчик сонця освітив моє серце зсередини. Не витримую, беру його голову обома руками і притягую для поцілунку. Так, ось така тобі, Олівере, дісталася дружина: жадібна до поцілунків та ініціативна, коли їй чогось хочеться. Але я і не обіцяла бути слухняною! Твої скарги (якщо вони надійдуть) можуть бути розглянуті в порядку живої черги.

Олівер не скаржиться. Він у відповідь цілує мене так, немов їде не на тиждень, а як мінімум на рік! Відчуваю, як калатає його серце під моєю долонею, що блукає по його грудях, як шукає опори тіло, не довіряючи більше підкосившимся ногам. Я легенько підштовхую його в бік машини. Він спирається спиною на водійські дверцята і притягує мене до себе ще ближче.

Поцілунок стає настільки гарячим, що ми вже буквально пожираємо одне одного. Ого, і цього чоловіка я ще кілька днів тому називала холодною рептилією?! Та він настільки гарячий, що й я спалахую від нього, немов сірник. Потрібно зупинитися, ми на вулиці, хоч і у дворі власного будинку. Це може погано скінчитися. Або добре. Я вже погано міркую, чесно кажучи.