33.

Емілі.

Те, що має статися, — обов'язково станеться.

За п'ятницею настала субота, а отже, прийшов він, той самий день – день мого весілля.

Сьогодні я вийду заміж за Олівера.

Що я думаю з цього приводу? Насправді я намагаюся зараз нічого не думати. Думки та почуття спливають у моїй голові хаотично, як овочі в киплячому супі. Я ж жену їх усі. Я нічого для себе не вирішила. Але діватися мені нікуди. Я змушена підкоритися контракту. Тому мені доведеться зібрати себе в кулачок і просто пережити цей день: крок за кроком, хвилина за хвилиною.

Я ще не встигла дожувати свій сніданок (Олівер приніс його мені прямо в спальню і вмовив з'їсти все, бо ми матимемо непростий день, потрібні будуть сили), як будинок знову атакували представники весільного агентства. Тільки цього разу атаці піддалися насамперед ми з Олівером.

Оліверу вручили його смокінг і випровадили його в одну з гостьових спалень. На мене ж накинувся, напевно, десяток візажистів і перукарів, озброєних гребінцями, пензликами та тушшю для вій. Дві добрі години вони чаклували наді мною, бігаючи навколо і щедро поливаючи лаком для волосся мої завиті кучері.

Потім на мене надягли сукню, і я знову подумки подякувала Оліверу за його вибір: сукня була легкою, зручною та приємною до тіла, а фата не відтягувала назад мою голову. Я пірнула ногами в туфлі на височенних шпильках, і все в кімнаті раптово стало нижчим, ніж було щойно.

Дівчата продовжували бігати навколо мене, нескінченно укладаючи фату і драпіруючи складки на сукні. Коли моє терпіння було практично на межі – вони раптом відступили, вишикувалися півколом, розглядаючи мене, усміхаючись і перешіптуючись.

Я повернулася до дзеркала і… не впізнала себе. Наче з порталу в паралельний світ на мене із дзеркала дивилася казкової краси дівчина. Величезні сині очі, вміло підкреслені макіяжем, заворожували глибиною та чистотою кольору. Пухкі губи волого блищали і притягували погляд. Волосся струменіло по спині каскадом важких світлих локонів, прикрашених срібними нитками та доповнених фатою. Біла сукня зі срібним шиттям вигідно підкреслювала всі округлості та вигини сексуального тіла..

Ого! Хтось сьогодні однозначно наробить фурору. Мама була б у захваті від того, як виглядає її дочка в день свого весілля…

Думки про маму зволожили мої очі. Напевно, мені не варто зараз лити сльози, бо макіяж може потекти. Я замахала долоньками, намагаючись просушити намоклі вії, і саме в цей момент двері до спальні вчергове розчинилися, впустивши в кімнату вихор з двох моїх подруг в однакових світло-фіалкових сукнях дружок нареченої.

Побачивши мене, вони спочатку синхронно видихнули від захвату, а потім вибухнули щасливим вереском.

— Емілі! Ти просто нереально гарна! Олівер слиною захлинеться, дивлячись на тебе! – Аліша як завжди говорить те, що першим спадає на думку. – Та що там Олівер! Усі гості чоловічої статі сьогодні пару з вух пускатимуть!

— Так, Емілі! Ти схожа на Диснеївську принцесу! – Кейті ходить навколо мене, обережно торкаючись то сукні, то фати, і поскиглює від задоволення, як цуценя, – Ти завжди була красива, але сьогодні ти просто неймовірна.

— Ой, та годі вам! Це все заслуга професіоналів, які почаклували наді мною. Увечері у ванній душ мене розчаклує, змивши всю цю красу.

— Сьогодні ти вперше прийматимеш душ у статусі місіс Олівер… – Аліша клацає пальцями, – як там його прізвище?

— Бішоп, — відповідаю, миттєво насупившись.

— У статусі місіс Олівер Бішоп. Тільки подумати, ти будеш перша місіс з нас трьох. От вже не очікувала, що саме ти, кар'єристка та бізнесвумен, раніше за всіх одягнеш фату.

Кидаю на Алішу сумний багатозначний погляд, що говорить: «Ти й сама, подруго, все розумієш. Як ніхто інший знаєш, як мене вгородило вляпатися в цю халепу».

У кімнату вривається розчервоніла розпорядниця весілля.

— Боже, Ви прекрасні! – кидає вона мені, сплеснувши руками, – Дружки нареченої, негайно по місцях! – це вже дівчатам, суворо і по-діловому, – за 15 хвилин починаємо!

Дівчата верещать і кулями вилітають з кімнати.

— Міс Емілі, — вона знову повертається до мене і несподівано бере мене за руки, — сьогодні один із найщасливіших днів у Вашому житті. Насолодіться сповна кожною миттю! Ми з нашою командою зробимо все від нас залежне, щоб цей день пройшов бездоганно!

Посмішка в мене вийшла дещо кривувата, але я щиро подякувала цій жінці за старання. Ну що ж, піду насолоджуватися. Хоч би дорогою не навернутися зі сходів на цих несамовитих підборах!

Велика кількість гостей у саду не на жарт збентежила мене. Звідки стільки народу, хто всі ці люди?! Таке відчуття, що я помилилася дверима і випадково зайшла на чуже свято.

До початку червоної доріжки мені залишається зовсім небагато. Я вже бачу арку з білих квітів, бачу Олівера, який стоїть під нею, і двох гігантів поруч із ним – Ітана і Тревіса в чорних смокінгах. Бачу по інший бік арки моїх улюблених дівчат – Алішу і Кейті, які махають мені руками.

Раптом прямо переді мною з натовпу виринають двоє в однакових чорних костюмах і перегороджують мені шлях. Я спочатку завмираю від несподіванки, а потім, розгледівши їх, просто втрачаю дар мови! Не можу повірити! Як вони тут опинилися?!