27.

Ми з Олівером обнявшись стоїмо посеред імпровізованого майданчика для танців. Однією рукою я гладжу його по голові, інша лежить на його напруженій спині. Він обома руками притиснув мене до себе й повільно водить носом по моїй шиї від вуха до ключиці й назад, немов обнюхуючи мене.

Не можу зрозуміти своїх відчуттів. Я знаю Олівера всього лише тиждень і вважаю його головним ворогом у моєму житті. Але зараз моє тіло вкотре зраджує мене. Близькість Олівера, його запах одночасно і заспокоюють мене, і глибинно хвилюють.

Схоже, що Олівер теж зараз відчуває щось подібне. Я помічаю, як його напружена спина поступово розслабляється під моєю рукою. Дихання стає повільнішим і глибшим, руки все сильніше притискають мене до себе, а пальці обережно малюють візерунки на моєму попереку.

Нарешті Олівер відриває від мене голову, злегка відсторонюється і довго, не відриваючись, дивиться на мене. Його карі очі зараз практично чорні: чи то від тьмяного вечірнього освітлення, чи то від адреналіну, який все ще кипить у його венах, а можливо, від близькості мого тіла.

У мене паморочиться в голові. І я не розумію, що тому виною: алкоголь у випитих мною коктейлях, чи саме Олівер.

— Скоро одинадцята, ось-ось почнеться фаєр-шоу, а потім салют. Треба б знайти Алішу та Ітана.

Здається, що Олівер не відразу розуміє сенс сказаного мною. Він ніяк не може відірвати погляду від моїх очей. Потім, кілька разів поспіль швидко моргнувши, він переводить очі на тупцюючи на місці Кейті та Тревіса, після чого обшарює поглядом околиці в пошуках Ітана з Алішею.

— Я зараз подзвоню Ітану. Вони мають бути десь у саду.

Через кілька хвилин до нашої маленької компанії приєднуються явно схвильована Аліша й натхненно усміхнений Ітан. Вони йдуть, тримаючись за руки, хоча при їхній різниці у зрості це, мабуть, не дуже зручно.

— Ви пропустили вигнання Олівером Кайла і мало не запізнилися на фаєр-шоу.

Ітан та Аліша переглядаються і загадково усміхаються. Мабуть, їх сьогодні не цікавить нічого, крім товариства одне одного. Якби не дзвінок Олівера — вони б блукали садом до світанку.

Фаєр-шоу видовищне й неймовірне, а від салюту, що почався після нього, просто захоплює дух! Ми періодично щиро охаємо від захвату й показуємо пальцями на небо при кожному черговому грандіозному залпі. Ця різнокольорова феєрія в небі доповнюється музикою, яку дуже вдало підібрав до салюту наш ді-джей. Глядачі просто в захваті, емоції зашкалюють, і ми не відразу опановуємо себе, коли шоу, на жаль, закінчується.

Вечірка добігає кінця. Ми з Олівером прощаємося з гостями. Ітан і Тревіс обіцяють доставити моїх подруг прямо до порогів їхніх будинків. Перед відходом Аліша шепоче мені на вухо:

— Я подзвоню тобі завтра!

О так, думаю, нам буде, що з нею обговорити. Судячи з її палаючих очей, розмова буде змістовною.

Я просто валюся з ніг від втоми. Це був божевільний день, і абсолютно весь він пройшов не так, як планувалося. Хіба що салют порадував і виправдав надії.

Ми з Олівером піднімаємося до нашої спальні.

— Я перша в душ. Ніг не відчуваю, так втомилася.

Навіщо я йому це кажу? Хіба йому не байдуже, як я почуваюся? Глядачів поруч уже немає, можна закінчувати спектакль і знову ставати ворогами.

Олівер киває головою й обережно потискає моє плече.

— Розумію. Я можу прийняти душ у гостьовій спальні. А тобі б зараз не завадило поніжитися в теплій ванні й розслабитися, день сьогодні був виснажливим. До речі, велике спасибі тобі за вечірку, ти чудово все організувала.

Олівер відпускає моє плече й віддаляється, а я залишаюся в розгубленому подиві: замість докорів у марній траті його грошей я чую від нього похвалу та подяку. Несподівано.

Я в безсиллі падаю спиною на широке м'яке ліжко. Опуститися б зараз у теплу пінну ванну й відчувати, як поступово розслабляються втомлені м'язи мого тіла, як мене охоплює нега й томна сонливість… Так, пропозиція Олівера до біса зваблива, але в мене зараз немає сил навіть дійти до ванної, щоб набрати воду.

Перед моїми заплющеними очима миготять події сьогоднішнього дня: довгоочікувана зустріч з моїми братиками, що перевернула з ніг на голову мої плани на цей вечір, потім вечірка, яка просто підірвала мені мозок. Аліша з її несподіваною закоханістю в Ітана, Кейті, що розмліла від залицянь противного Кайла. Епічне вигнання Олівером його зведеного брата. Наші з Олівером обійми… Що ж, вечірка дійсно вдалася на славу, як не крути.

Але чомусь найбільше мене зараз шкребе зсередини спогад про дихання Олівера на моїй шиї. Серце починає прискорено стукати від однієї лише думки про те, що він міг би зробити ще: наприклад, торкнутися до моєї шиї губами. А може, і не тільки до шиї…

Я різко сідаю на ліжку, судомно хапаючи повітря. Емілі Блант, грім тебе побий, про що це ти зараз думала?! Останніми днями хід твоїх думок стосовно твого небажаного нареченого часом украй неприпустимий! Складається враження, що він вже й не настільки небажаний, цей твій швидкоспілий наречений!

Саме в цей момент до кімнати заходить Олівер. Я намагаюся вирівняти дихання і надати обличчю максимально байдужого вигляду.

— Я набрав для тебе ванну, Емілі, додав у воду сіль і піну. Сподіваюся, ти так любиш.